Аналіз вірша А. Малишка «Вогник»: жанр,тема, ідея, головна думка, художні засоби допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
Андрій Малишко «Вогник» аналіз твору
Вогник – це символ рідного дома, світло яке завжди буде чекати тебе у рідній оселі. Тут завжди тебе будуть чекати мати та батько, зі слізьми на очах.
Вона раді тобі в любу мить. Всім хто бачіть цей вогник, сердце зігрівається теплом, про них турбуються. Не можна забувати дороги додому, треба завжди пам”ятати про місце, де тебе виростили, дали тобі все, любов, турботу.
Жанр – ліричний вірш
Тема твору: зображення вогника у батьківському домі — символу добра, злагоди, родини.
Ідея: возвеличення шанобливого ставлення до батьків за їх турботу, любов, увагу.
Основна думка: вогник батьківської любові, щирості назавжди буде палати в душі кожної людини.
Художні засоби «Вогник»
- Метафори: «світиться дім», «тополина шумить», «юність ходила… жевріла».
- Порівняння: «Шумить під вікном молода тополина, неначе у серці моїм»; «Шумить під вікном молода тополина, мов звісточку дальню несе».
- Епітет: «молода тополина».
- Повтор: «Шумить під вікном тополина висока».
Інформаційне ґроно до слова «вогник»: тепло, родинний затишок, комфорт, доброта, злагода, щирість, батьківська увага та піклування
А. Малишко «Вогник» вірш
Вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм.
Там юність ходила у росах до хати
І жевріла цвітом вона,
Там батько не спить і задумалась мати,
Ота, що у світі одна.
Синів виростали, не зводили з ока,
Любили в житті над усе,
Шумить під вікном тополина висока,
Мов звісточку дальню несе.
А вогник їм сяє, мов спогад про сина,
Не все ж повертає назад.
І журиться вікнами наша хатина,
І шепче задумливий сад.
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне,
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
