Вірш «А я у гай ходила» Павла Тичини – передає красу гаю, його таємність очима дитини. Гай живе своїм життям. Маленька дівчинка побачила зайчика, що задрімав на сонечку. Вона так хотіла його спіймати, та зозуля злякала: «Ку-ку».
“А я у гай ходила” аналіз
Жанр — пейзажна поезія.
Тема — опис чарівного та живого гайочку.
Ідея поезії — показ дівчинки, яка спостерігала за життям гаю. Дівчинка, тобто ліричний герой, прийшла по квіточку і пізнала красу гаю. Її наївністю та дитячими почуттями сповнений твір.
“А я у гай ходила” вірш
А я у гай ходила
по квітку
ось яку!
А там, дерева – люлі,
і все отак зозулі:
ку-ку!
Я зайчика зустріла,
дрімав він на горбку.
Була б його спіймала,
зозуля ізлякала:
ку-ку!
