Аналітичні моделі спілкування

Виділяють три аналітичні моделі спілкування — лінійна, інтерактивна, трансакційна. 

Аналітичні моделі спілкування

Процеси, що складають предметну область теорії спілкування вивчаються різноманітними дисциплінами. Серед них – психологія особистості, соціальна психологія, лінгвістика, соціологія. Наукове вивчення феномену спілкування відбувалося в декілька етапів. Найбільш ранні роботи стосувались комунікативних процесів. Використання радіо- та телефонної метафори підказувало терміни для опису процесів переробки і передачі інформації між партнерами зі спілкування. Успіхи в галузі кібернетики надихали на широке використання понять «зворотний зв’язок» і «корекція» для пояснення процесів, за допомогою яких партнери узгоджують свої зусилля і досягають взаєморозуміння.

Слідом за дослідженнями комунікативного процесу і майже паралельно з ними проводилися дослідження міжособистісного сприймання. Була виявлена значна кількість шаблонів сприймання, яким можна була надати значення структурних елементів спілкування. З’явилася можливість передбачувати поведінку. Далі розгорнулися дослідження міжособистісної взаємодії. Акцент змістився з аналізу інформаційних потоків на аналіз процесів і результатів, які комунікація забезпечувала або прагнула досягнути. Найважливішими поняттями стали «вплив», «дистанція», «сценарій» тощо. Дослідження спілкування продовжилося вже як дослідження міжособистісних відносин: вивчення довгострокових феноменів (знайомство, становлення відносин, подолання ускладнень, розпад та ін.), наближеність до реальних життєвих задач (родина, службові відносини), камерність акцентів (любов, дружба, близькість). Актуальності набули такі проблеми, як обговорення змісту спілкування, фіксація стабільних структурних характеристик (наприклад, ворожнеча, симпатія, взаємні підозри, домінування, боротьба, маніпуляція).

Міжособистісна комунікація — взаємний обмін суб’єктивним досвідом людей, що знаходяться в просторовій близькості, мають можливість бачити, чути, торкатись один одного, легко здійснювати зворотний зв’язок.

Слід підкреслити, що при аналізі міжособистісного спілкування можна використовувати як об’єктивні засоби (позиція зовнішнього спостерігача), так і суб’єктивні засоби (позиція включеного в спілкування суб’єкта). В першому випадку дослідження спрямоване на отримання схематичного зрізу процесу спілкування (статичний аспект), в другому — метою є вивчення живого спілкування (динамічний аспект). Відомі моделі міжособистісної комунікації відбивають дану відмінність дослідних інтересів.

Лінійна модель (рис.1.1) зображає комунікацію як дію, в рамках якої відправник кодує ідеї і почуття у певного вигляду повідомлення і після цього відправляє його одержувачу, використовуючи будь-який канал (промова, письмове повідомлення тощо).

лыныйна

Якщо повідомлення досягло одержувача, подолавши різного роду «шуми», або завади, то комунікація вважається успішною. Дана модель привертає увагу до ряду важливих моментів в процесі комунікації — зокрема, яким чином різноманітні канали можуть впливати на засіб, яким одержувач реагує на повідомлення. Наприклад, чи однаково буде сприйнята фраза «Я вас люблю», якщо вимовити її під час особистої зустрічі або по телефону? Лінійна модель показує також і те, як «шум», завади різноманітного роду можуть викривити повідомлення.

Можна виділити два типу «шумів», що блокують комунікацію: фізичний і психологічний. В першому випадку йдеться про фізичні завади — наприклад, гамірне, наповнене сигаретним димом приміщення, в якому тяжко зосередитися, швидко настає втома. Прикладами завад другого типу можуть бути сильне емоційне збудження або вкрай занижена самооцінка, що не дозволяє людині бути достатньо точною при сприйманні відправленого йому повідомлення.

Лінійна модель дозволяє розглядати комунікацію як однобічний процес — від відправника до одержувача. Однак подібний засіб передачі повідомлень характерний більшою мірою для письмової комунікації, засобів масової інформації або для спілкування, в якому партнер сприймається як об’єкт впливу. Таким чином, лінійна модель лише частково охоплює особливості процесу міжособистісного спілкування.

Інтерактивна модель (рис.1.2) в якості обов’язкового елементу комунікативного процесу вводить зворотний зв’язок, наочно демонструючи круговий характер комунікації: відправник і одержувач повідомлення послідовно міняються місцями.

ынтерактивна

Якщо перші дві моделі зображають комунікацію як ряд дискретних актів, що мають початок і кінець, в яких відправник детермінує дії одержувача, то трансакційна модель (рис.1.3) представляє комунікацію як процес одночасного відправлення і отримання повідомлень комунікаторами.

трансакцыйна

В кожний конкретний момент співрозмовники одночасно здатні одержувати і декодувати повідомлення партнера, відповідати на них, реагувати на його поведінку, відправляти власні повідомлення. Ця модель дозволяє побачити, що дискретний акт комунікації тяжко відділити від подій, що йому передують і слідують за ним. Таким чином, комунікація являє собою процес, в якому люди формують відносини, взаємодіючи один з одним.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *