Арт Бухвальд біографія

Арт Бухвальд (1925-2006) — американський журналіст і гуморист.

Арт Бухвальд біографія

Arthur Buchwald народився 20 жовтня 1925 в Нью-Йорку в єврейській родині.
Мати Бухвальда незабаром після його народження була поміщена в психіатричну лікарню. Бухвальд так жодного разу і не побачив її, хоча вона прожила ще 35 років. Батько майбутнього письменника був виробником фіранок. Після початку Великої депресії, коли бізнес батька прийшов у занепад, маленького Артура віддали в єврейський дитячий притулок у Нью-Йорку. Бухвальд змінив кілька притулків, поки в 5-річному віці не возз’єднався з сім’єю, що жила тоді в нью-йоркському районі Квінс.

Не закінчивши школу, в 17 років Бухвальд втік з дому і, завищивши свій вік, записався в корпус морських піхотинців. Служив з жовтня 1942 по жовтень 1945, два роки його служби пройшли в районі Тихоокеанського театру військових дій. Звільнився з армії у званні сержанта.

Незабаром Бухвальд вступив до Університету Південної Каліфорнії в Лос-Анджелесі. Там він вперше пробує себе в журналістиці — редагує журнал студмістечка «Wampus», а також пише для університетської газети «Daily Trojan». У 1948 році кинув навчання і поїхав до Парижа, де працював кореспондентом журналу «Variety», а в січні 1949 року опублікував першу шпальту в європейській версії газети «New York Herald Tribune».
У листопаді 1952 року в «New York Herald Tribune» була опублікована стаття Бухвальда, в якій він розповідав французам про День подяки («How ​​to Explain Thanksgiving to the French»). Колонка мала такий успіх, що згодом передруковувалася в газеті щорічно. Своїм найкращим матеріалом вважав статтю і сам Бухвальд.

Наприкінці 50-х років, єдиний із усіх журналістів, Бухвальд взяв інтерв’ю у майбутнього сержанта Елвіса Преслі, що проводив у Парижі вихідні під час служби в армії (військова частина Преслі була розквартирована в Німеччині). Спогади про це згодом увійшли до книги «I’ll Always Have Paris».
У кінця 1957 року про Бухвальда заговорили після того, як він надрукував колонку, де в жартівливій формі зобразив прес-конференцію Джима Хогерті, який обіймав посаду прес-секретаря президента Дуайта Ейзенхауера.

На батьківщину Арт Бухвальд повернувся в 1963 році з дружиною і трьома усиновленими з різних притулків (в Ірландії, Португалії та Франції) дітьми. У США він почав працювати в газеті «The Washington Post». Основні проблеми, що хвилювали його — політика і суспільство, але, за свідченнями знали його людей, афоризм він міг придумати на будь-яку тему.
За своє життя Бухвальд написав понад 8000 колонок, причому в 60-ті-80-ті роки їх передруковувало порядку 550 видань по всьому світу, включаючи засноване Горьким радянське видання «За кордоном», а також газету «Правда».

Він був нагороджений в 1982 році Пулітцерівською премією за видатні коментарі.
Влітку 1988 року Бухвальд у складі делегації американських сатириків відвідав Радянський Союз.

У 1990 році Бухвальд подав до суду на «Paramount Pictures» у зв’язку з тим, що в основу знятої в 1988 році на кіностудії картини «Поїздка в Америку» з Едді Мерфі у головній ролі лягла придумана раніше Бухвальдом історія. Студія була змушена виплатити йому 900 000 доларів. З тих пір кіностудії взяли за правило включати в свої контракти застереження, що оригінальні ідеї сторонніх авторів оплаті не підлягають. Це посилання увійшло в історію авторського права Америки як «закон Бухвальда».

У 1993 і 1995 роках Бухвальд представив публіці дві книги спогадів — «Leaving home» і «I’ll always have Paris». Після цього про нього заговорили не тільки як про колумніста, але і як про письменника.

3 липня 1994 після важкої хвороби померла дружина Бухвальда, з якою вони розлучилися після 40 років шлюбу в 1992 році. Сам він у 2000 році переніс інсульт і більше двох місяців пролежав у лікарні, але потім зміг повернутися до роботи.

Всього Бухвальд випустив близько сорока книг і творів — крім публіцистики, з-під його пера вийшли, зокрема, сценарій до фільму «Час розваг» — «Playtime» Жака Таті (Англійські діалоги, 1967), а також сатирична п’єса «Sheep on the runway », поставлена ​​на Бродвеї в 1970 році.

У лютому 2006 року Бухвальд попрощався з читачами, заявивши, що у нього захворювання нирок і, за оцінкою лікарів, жити йому залишилося пару тижнів. Однак через кілька місяців він несподівано одужав і повернувся з хоспісу додому. У своїй новій колонці в травні він розповів, що «з якоїсь причини, яку не можуть пояснити навіть медики», його нирки знову запрацювали. 7 листопада 2006 Бухвальд представив публіці останню прижиттєву книгу — «Рано прощатися» («Too soon to say good-bye»), де у властивому йому іронічному стилі описував натовпи друзів, що приходили до нього попрощатися, і резюмував: «Ніколи не думав, що вмирати так весело ».

Бухвальд помер 17 січня 2007 року в будинку свого сина в Вашингтоні.

Автор: Гнатюк У рубриці: Мистецтво

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *