“Авгієві стайні” Міф

авгієві стайні читати міф Невідомий

“Авгієві стайні” – п’ятий подвиг Геракла.

Авгієві стайні — в грецькій міфології обора царя Еліди Авгія, що мав багато худоби й не чистив обори від гною 30 років. Геракл очистив авгієву обору за один день, пустивши через неї воду двох рік — Алфею й Пенею.

В переносному розумінні вираз авгієві стайні означає надзвичайно забруднене місце, велике безладдя або вкрай занедбані й заплутані справи.

“Авгієві стайні” міф повністю читати

Цар Еврісфей довго не міг отямитись — не так з переляку, як з розпачу: адже Геракл знову повернувся переможцем з тяжкого-випробування, ще й, на прикрість цареві, приволік того вепра, що мав роздерти героя на шмаття.

«Що ж тепер йому загадати?» — сушив собі голову недолугий цар, та, певне, нічого б і не надумав, якби не його могутня спільниця Гера.

Злопам’ятна богиня з’явилась Еврісфеєві якось уві сні й підказала загадати герою таке, що було не тільки нездійсненне, але й ганебне, принизливе навіть звичайній людині.

Ще й на світ не світилось, як втішений Еврісфей послав свого оповісника Копрея до Геракла з суворим наказом: йти негайно в Еліду до царя Авгія і за один день вичистити в нього всі стайні.

Зачувши цей дивний наказ, Геракл аж спаленів з образи.

— Чистити стайні! — обурено крикнув він. — Що ти, Копрею, верзеш?

Та враз герой урвав собі мову, помітивши глузливу посмішку царського оповісника. Обличчя в Геракла пашіло гнівом, та він понурив важке чоло і навіть не чув, коли Копрей пішов.

Так, кара богів страшна! Але його власна провина, що й досі незрушним тягарем лежить на серці, ще страшніша. То хіба він може відмагатися від хай найгіршої, хай найганебнішої спокути? Цар Еврісфей глузує із своїми прислужниками, то й що? Треба не зважати на них, а чинити Зевсову волю.

Дорогою до Еліди Геракл пригадував, що чув про володаря тієї країни. Цар Авгій, син сонцесяйного Геліоса, був неймовірно багатий, а надто на всяку худобу. Тьма-тьменна її паслася на зелених гірських полонинах та в долині річки Пенею. Царські табуни й отари були незліченні, мов хмари на осінньому небі. Тож, мабуть, і стайні ті величезні. Ніколи Геракл не цурався роботи, але його бентежила думка, чи зможе він упоратися за один тільки день.

В Еліді Геракл одразу подався не до палацу Авгія, а до його численних стаєнь, обведених міцним муром. Тільки тепер герой збагнув, яке важке діло загадав йому Еврісфей. Усе подвір’я всередині муру було суцільне болото, і від нього тягло запаморочливим смородом. Розпитавши людей, Геракл дізнався, що стайні ніхто зроду-звіку не чистив. Надвечір сюди заганяли худобу, і вона так і товклася в тім гної. А бридкий сморід від царських стаєнь линув аж до навколишніх сіл, отруюючи людям повітря й життя.

Авжеж, ганебно героєві порпатись у гної, однак потім люди вільно дихатимуть і згадуватимуть його щирим словом подяки. Але як його зробити за один тільки день? Довго міркував Геракл, походжаючи круг муру, тоді подався вгору, до швидкої річки Пенею і тут сів трохи спочити.

Цар Еврісфей, певне, тішиться думкою, що Геракл, славетний герой, носитиме на власних плечах смердючі коші із гноєм і сам стане бридкий та смердючий. Аж ні, не діждеться Еврісфей, щоб Геракл бруднив собі руки. До того ж він сам дав один тільки день.

Надвечір Геракл пішов до палацу елідського царя.

Щиро здивувався Авгій, коли побачив перед собою уславленого Геракла, а надто як почув, що той узявся за один день вичистити всі його стайні.

— Та хіба один чоловік таке здужає? — спитав, не ймучи віри, елідський цар. — Якби зібрати людей з усієї моєї держави, то і вони не впоралися б за день.

— А я це зроблю сам один, — спокійно відказав Геракл.

— Ні, не зробиш! — затявся Авгій. — Закладаюсь, не зробиш.

— І я закладаюсь, — усміхнувся герой. — Якщо я виграю, ти віддаси мені десятину твоєї худоби, гаразд?

— Гаразд! — не замислюючись, погодився цар, певний, що Геракл неодмінно програє.

Покликали в свідки Авгієвого найстаршого сина Філея. Царевич розбив їм руки, а господар сказав:

— Сьогодні, Геракле, будь моїм гостем, а завтра вранці можеш братись до діла.

Наступного ранку, тільки-но зарожевіли на небі промені-персти золотошатної Еос, Геракл вийшов з палацу, несучи на плечах кайла й лопати. Він ішов не до стаєнь, а в ліс, до річки Пенею, що бурхливо мчав з гори свої хвилі.

За кілька кроків від берега Геракл став, скинув лев’ячу шкуру і заходився копати чималий рівчак униз, аж до стаєнь. Важка була то робота, до снаги тільки могутньому героєві, — твердий, кам’янистий грунт ледь піддавався, і раз у раз лопати і кайла ламалися.

Цілий день не розгинаючись Геракл копав той рівчак, тільки поглядав часом на сонце, а тоді працював чимдуж далі. Докопавши рівчак аж до самих воріт царських стаєнь, Геракл нарешті спинився, обійшов мур і з протилежного боку вибив у ньому великий отвір. А тоді звелів челядникам не підпускати до стаєнь худоби, хоч сонце вже стояло на
вечірньому прузі.

З палацу вийшов нарешті сам Авгій поглянути, що ж робить Геракл, та ніде його не побачив. Посміхнувся зневажливо цар, бо чистити стайні герой і не думав. А день уже потьмянів…

Та з лісу почулися глухі могутні удари — то Геракл з’єднував уже рівчак із Пенеєм.

міф про гераклаІ ось прозорі, чисті струмені ринули новим річищем униз, просто до стаєнь, закрутилися на подвір’ї і понесли весь гній, солому, болото через отвір, пробитий у тому боці стіни.

Геракл стояв і мовчки дивився, як працює за нього вода. Звідусіль позбігалися люди, з натовпу чулися вигуки щирого захвату, радісний сміх, а царевич Філей уголос вихваляв Геракла, його розум і руки.

Довго вирувала вода, а тоді герой подався назад, до річки, завалив камінням рівчак, і вода знов пішла своїм плином. Усі стайні стояли чисті, вимиті водою, і останні промені призахідного сонця відбивалися в невеличких прозорих калюжах.

— А що, царю, програв? — весело крикнув Геракл до спохмурнілого Авгія. — Доведеться вранці твоїм пастухам відлічити мені десятину худоби, і я пожену її завтра додому.

— Чого поспішати, гостюй іще в мене в Еліді, — відказав знехотя цар.

— Ні, я не можу баритись. Адже Еврісфей уже придумав, мабуть, мені якусь іншу роботу.

— То тебе прислав сюди Еврісфей? — жваво спитав Авгій. — Чого ж ти тоді правиш із мене худобу?

— Хіба ми не закладалися? — ображено мовив Геракл.

— Авжеж, закладались, я тому свідок, — почувся дзвінкий голос, і царевич Філей став поруч героя.

— Припни язика! — заволав люто Авгій на сина. — Ану геть мені з-перед очей!

Та царевич незрушно стояв біля Геракла. І Авгій аж зайшовся криком:

— Гетьте звідси обидва! Гетьте обидва! Так цар Еліди втратив і гостя, і сина.

Царевич Філей подався до родичів на острів Дуліхій, а Геракл, як слухняний раб, пішов до Мікен.

Вислухавши його розповідь, цар Еврісфей недбало сказав:

— Чистити стайні — то зовсім не подвиг. Іди-но мерщій до Стімфалійського лісу та повиганяй звідти міднокрилих птахів.

“Авгієві стайні” скорочено

Після перемоги над Стімфальскімі птахами Геракл вирішив, що його служба у Еврісфея закінчена, адже на Пелопонесі більше не було чудовиськ. Але незабаром до нього з’явився посланець царя і оголосив, що Гераклові потрібно очистити стайні царя Авгія.
Авгій володів величезними табунами, які паслися біля річки Алфей, і їх стайні роками не чистилися. Коли Геракл прийшов до царя Авгія, він зажадав у сплату десяту частину табунів, обіцяючи, що до ранку стайні будуть чистими.
Авгій тільки засміявся, вважаючи, що нікому не під силу вичистити його стайні, і пообіцяв віддати десяту частину табунів.

Геракл попросив лопату і коли інструмент був йому виданий, відправився на береги річки. Там він півдня працбвав, перенаправляючи русло річки прямо в стайні. І коли потік чистої води ринув у стайні, він вимів не тільки гній, а й стійла, і самі стіни стаєнь.

Геракл сказав, що очистив стайні не тільки від гною, а й від усього старого і зажадав свою частину табунів.
Шкода було віддавати Авгію своїх коней і намовив він двох племінників, щоб вони напали на Геракла і вбили героя. Але Геракл легко вбив племінників царя, а потім, розігнавши палацову варту, вбив і підступного Авгія.
Народ став просити Геракла зайняти трон замість Авгія, але Геракл відмовився і передавши трон синові Авгия, велів влаштовувати на землі Еліди Олімпійські ігри на славу Зевса.

“Авгієві стайні” аналіз

Жанр: міф

Головна думка міфу “Авгієві стайні” – за будь-яку працю потрібно платити чесно.

Головні герої:

  • Геракл. Працьовитий і спритний герой, напівбог.
  • Авгій. Підступний цар, жадібний і безчесний.

План міфу “Авгієві стайні”

  1. Доручення Еврісфея очистити стайні
  2. Геракл вимагає оплати
  3. Геракл змінює русло річки
  4. Стайні чисті
  5. Авгій не хоче платити
  6. Напад лемінників Авгія
  7. Смерть царя
  8. Олімпійські ігри
“Авгієві стайні” сюжет

Цар Еврісфей доручив Гераклові очистити стайні царя Авгія.
Багато було табунів у Авгія і ніхто в стайнях не прибирав
Один день попросив Геракл на роботу і десяту частину табунів.
Він направив в стайні русло річки Алфея і вода вимила весь бруд.
Авгій не хотів віддавати коней і підіслав до Геракла своїх племінників.
Геракл убив племінників, потім Авгія і велів влаштовувати Зевса Олімпійські ігри.

Чому вчить міф “Авгієві стайні”? Казка вчить шукати і знаходити несподівані рішення проблем, проявляти винахідливість і кмітливість. Вчить тримати слово, вчить оплачувати виконану роботу за домовленістю, не обманювати.

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Єлизавета

    Не повністю, але хоч щось
    Норм

    Відповіcти
  2. Маргарита

    Мені дуже сподобався цей міф

    Відповіcти