«Бабин Яр» Кузнецов А. В.

«Бабин Яр» Кузнецов А. В. 

«Бабин Яр» — документальний роман російського письменника Анатолія Кузнєцова, заснований на спогадах дитинства автора.

«Бабин Яр» скорочено

Роман складається з авторської передмови, вступної глави, і декількох десятків глав, об’єднаних в три частини. Перша частина розповідає про відступ з Києва радянських військ, катастрофу Південно-Західного фронту, перші дні окупації. Також в першу частину включена хроніка вибуху Хрещатика і Києво-Печерської Лаври і перших розстрілів євреїв в Бабиному Яру. У тексті помітні ворожі інтонації по відношенню до Сталіна і проведеної ним довоєнної політики — в розділі «Хто приніс ялинку» розповідається про оголошення Павла Постишева «ворогом народу», в розділі «Горіли книги» — про спалення книг, автори яких оголошувалися «ворогами народу» , в розділі «Піонерія» — про брехливість всієї системи виховання дітей в 1930-і роки, в розділі «Людожери» розповідається про голод на Україні під час колективізації, в якій брав участь батько Кузнєцова.

У другій частині розповідається про життя в окупації в період 1941-1943 років, про масові викрадення українців і росіян в Німеччину на роботи, про спекуляції на ринках Києва, про підпільне виробництво ковбаси, яку виготовляли навіть з людського м’яса, про дії українських націоналістів, про долю колабораціоністських журналів «Українське слово» і «Литаври» і їх редакторів, про футболістів київського «Динамо», розстріляних у Бабиному Яру за те, що вони виграли в футбол у німецької команди.

У третій частині розповідається про звільнення України від нацистів, про втечу поліцаїв і колабораціоністів з Києва, про битву за місто, про підпали, скоєні власовцами і німцями перед відступом, про викопування в Бабиному Яру тисяч трупів і їх спалювання нацистами з метою замітання слідів злочину, про відчайдушне повстанні в концентраційному таборі Бабиного Яру, в результаті якого врятувалося 15 осіб. Також в третій частині порушуються питання про увічнення пам’яті Бабиного Яру в майбутньому, про забуття трагедії в сталінську епоху, про подальшу долю учасників подій

«Бабин Яр» історія створення

Анатолій Кузнєцов, уродженець Києва, в 1941 році разом зі своєю матір’ю, дідом і бабусею, не встиг евакуюватися з рідного міста. Протягом двох років Кузнецов прожив в Києві, де став свідком звірств німецьких окупантів щодо мирного населення. Як жертва  окупації, він би не зміг поступити в Літературний інститут, але після смерті Сталіна в 1953 році йому це вдалося.

Перший рукопис Кузнєцов приніс до редакції журналу «Юність» в 1965 році. Він сподівався, що на хвилі «відлиги» роман буде опублікований повністю, проте його змусили скоротити текст. Зокрема, були прибрані як «антирадянські» глави книг про підрив радянськими військами при відступі головної вулиці Києва — Хрещатика, і Києво-Печерської Лаври, інформація про Куренівську трагедії 13 березня 1961 року. За спогадами письменника, «рукопис був нарозхват, все читали, захоплено говорили в особистій розмові, а офіційно вони висували вбивчу критику». В кінцевому підсумку рукопис без ряду глав дійшов до ЦК КПРС, де його особисто прочитав головний ідеолог СРСР Михайло Суслов. Рукопис сподобався, але, так як читав він без деяких розділів, то ці розділи були також прибрані.

Публікація була дозволена, але в книзі було зроблено стільки коректур і змін, що текст вийшов чисто антинацистської спрямованості, замість власне антитоталітарної. Відповідальними за це Кузнецов назвав головного редактора журналу «Юність» Бориса Польового і відповідального секретаря Леопольда Желєзнова. Навіть назву роману Кузнєцову насилу вдалося відстояти, оскільки його хотіли змінити, щоб вона не асоціювалася з вищевказаним віршем Євтушенко.

Коли Кузнєцов дізнався, що велика частина особливо важливого тексту була викинута з книги, він зажадав рукопис назад, але йому його не повернули, так як Суслов вже дав добро на друк. У 1966 році в журналі «Юність» був опублікований скорочений роман, однак ніякого напису про скорочення не було. Місцями текст вийшов відверто нескладним, іноземні перекладачі часто не розуміли сенс деяких розділів. Через деякий час видавництвом «Молода гвардія» була випущена книжкова версія, в яку були вставлені близько 30 машинописних сторінок. Загальний тираж журнальної версії склав 2 мільйони примірників, книжкової — 150 тисяч.

Кузнєцов зробив все можливе, щоб книга була опублікована в СРСР в якомога більшій комплектації. Він ніколи не переставав працювати над головним рукописом, який постійно доповнював  розповідями очевидців і своїми спогадами. Рукопис Кузнецов вдома зберігати боявся, побоюючись арешту за антирадянську пропаганду. За його розповідями, він сховав його в скляні банки і закопав у лісі під Тулою. Через деякий час Кузнецов перефотографував рукописи, і в 1969 році, захопивши їх, втік з СРСР. Його книги перестали видавати в бібліотеках, вилучили з продажу в СРСР. У 1970 році в Лондоні була опублікована повна версія «Бабиного Яру». Згодом Кузнєцов став працювати на «Радіо Свобода», де в тому числі розповідав і про трагедію Бабиного Яру. У 1979 році письменник помер. «Бабин Яр» у Росії було видано в повній версії вже після розвалу СРСР.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: 9клас

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *