«Більярд о пів на десяту» скорочено

«Більярд о пів на десяту» скорочено читати українською Ви можете прочитати за 10 хвилини.

Белль Г. «Більярд о пів на десяту» скорочено

6 вересня 1958 року у архітектора Генріха Фемеля, одного з головних героїв роману вісімдесятирічний ювілей. Ювілей є хорошим приводом, для того щоб озирнутися назад і спробувати оцінити прожиті роки. У цьому місті він живе вже понад п’ятдесят років. А тоді він, нікому не відомий чужинець, мало не в завершенні конкурсу відправив свій проект з будівництва абатства Святого Антонія, і здобув перемогу серед всіх інших претендентів.

З самого першого дня в чужому місті Генріх Фемель прекрасно уявляв своє майбутнє життя: весілля з дівчиною зі знатного сімейства, велика кількість дітей — п’ять, шість або сім. Він хоче бачити себе главою великого роду, уявляє собі дні народження, весілля, народження дітей, хрестини, срібні весілля, немовлят-правнуків, … але життя Генріха складається зовсім по-іншому. На його вісімдесятиріччя збираються люди, яких можна порахувати на пальцях. Сам Генріх, його син Роберт, внуки — Рут і Йозеф, і секретарка Леонора, що працює у Роберта. Отто, другий син старого, відійшов від родини ще в юності, приєднавшись до людей, які прийняли «причастя буйвола» (В романі так позначається приналежність до тих членів німецького суспільства, розумом яких править агресія, шовінізм, насильство), ще бився і загинув.

Дружина Генріха Фемеля перебуває в привілейованій лікарні для душевно хворих людей. Йоганна ніяк не могла прийняти існуючу дійсність і робила дуже сміливі заяви на адресу сильних світу цього, і щоб хоч якось уберегти її життя, рідним доводилося тримати її в лікарні. Хоча сам Генріх вже давно зізнався собі, що повністю підтримує точку зору своєї дружини і не має такої мужності як вона, щоб виступити з цим у відкриту.

Роберт Фемель, будучи ще гімназистом, дає собі клятву ніколи не примикати до людей з «причастям буйвола» і до самої старості тримає це слово. В юності він з кількома своїми товаришами вступив в боротьбу проти фашизму (Фашизм для них уособлював вчитель з фізкультури Бен Уекс, при замаху на якого один підліток, Фреді Прогульскі, загинув) і змушений, жорстоко покалічений колючим дротом і бичами, втекти з рідної країни. Після отримання амністії, через кілька років, Роберт повернувся до батьків, дружини Едіт і сина Йозефа в Німеччину. Він починає служити в армії, але все, про що він думає — помста за своїх друзів. Роберт є підривником і «забезпечує сектор обстрілу» і без частки жалю винищує архітектурні пам’ятники, серед яких виявляється побудоване його батьком абатство Святого Антонія, яке він підірвав за лічені дні до закінчення військових дій.

Дружина Роберта, Едіт, гине під час бомбардування. Після закінчення війни Роберт виявляється главою «контори по статичним розрахункам», на нього починають працювати всі архітектори, яким Леонора шле не численні замовлення. Роберт добровільно прирікає себе на самітництво: на картці червоного кольору, врученою Леонорі Робертом, було написано, що бачити він бажав лише своїх рідних, інших він бачити не хотів взагалі. Щоранку в готелі «Принц Генріх» він грає в більярд в суспільстві Гуго. Гуго зовсім не підвладний спокусам, безкорисливий і чистий душею.

Шрелла є другом юності Роберта, колись він подібно Роберту був змушений покинути рідну країну і тепер приїжджає сюди лише для того, щоб побачити Роберта і племінників.
Для Генріха Фемеля і його сім’ї 6 вересня стає поворотним днем, він усвідомлює всю хибність щоденного проходження надуманим образу, він вирішує більше не слідувати звичці щоденного відвідування кафе «Корнер», відмовляється від подарунка фашистського Греца (власник м’ясної крамниці) і символічно піднімає ніж над зробленим в кафе ювілейним тортом, що нагадує абатство Святого Антонія.

Роберт намагається дати зрозуміти своєму однокласнику, який став прихильником «буйволів», що минуле не може бути прощене і забуте. У цей день він бере відповідальність за усиновленого «агнця» Гуго.

Для онука Генріха і сина Роберта, Йозефа Фемеля, початківця архітектора, цей день буде вирішальним. Він відмовляється від почесного запрошення на відновлення абатства, бачачи на уламках стін позначки батька, які свідчили, що підірвав абатство саме він.
Йоганну Фемелі, яку відпускають з лікарні, на час святкування торжества робить рішучий крок — з давно прихованого пістолета вона робить постріл в міністра пана М., і стріляє вона в нього, адже він усім своїм виглядом нагадує «буйвола».
Всі підсумки минулих днів підведені і ось починається новий день …

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *