Битва під Синіми Водами

Битва під Синіми Водами

В кінці 1362 року на ріці Сині Води відбулась битва між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військом монголо-татарських правителів Поділля, перемога в якій дозволила остаточно приєднати Київщину, Переяславщину та Поділля до Литовської держави.

Після смерті в 1359 році хана Бердибека в Золотій орді почались міжусобиці, які тривали два десятиліття. Скориставшись внутрішніми заворушеннями в Орді, великий князь Ольгерд розпочав наступ на татарські землі з метою повністю приєднати до Литви Києвське князівство — хоча Київ вже був під литовською владою після перемоги у битві на ріці Ірпінь (1342), він все ще сплачував данину татарам. Скориставшись тим, що Кримський улус брав участь у поході на столицю Золотої Орди Сарай-Бату, в кінці 1359 року литовське військо зайняло північ Чернігівського та Київського князівств.

Восени 1362 року Ольгерд особисто очолив війська, що вирушили у напрямку одного з найбільших ординських міст на українських землях – Торговиці. В районі річки Сині Води (нині — ріка Синюха в Кіровоградській області, ліва притока Південного Бугу) армія Великого князівства Литовського зустрілася з військами трьох татарських беїв – Кутлубуги, Кочубея та Деметрія, які контролювали території Лівобережжя, Правобережжя Дніпра та Придністров’я, відповідно. Монголо-татари вишикувалися трьома полками, намагаючись оточити супротивника. Проте Ольгерд розділив військо по фронту на кілька тактичних одиниць і розташував їх півколом, що дало змогу не тільки збільшити фронт, але й створило можливості для контратак. Битва почалась з обстрілу татарами русько-литовського війська з луків, проте вони відступили під обстрілом арбалетчиків та метальників списів. Після вступу у бій кінноти татари були змушені залишити поле бою.

Перемога Ольгерта звільнила українські землі від 122-річного золотоординського іга, і Київське, Подільське та Чернігово-Сіверське князівства увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, яке стало найбільшою державою Європи. Правити в Києві Ольгерт поставив свого сина Володимира, який князював до 1394 року, коли програв війну з Вітовтом Великим за розширення повноважень удільних князів. Малозаселене на той час Поділля було віддане синам князя Коріата, брата Ольгерда, які брали участь у битві на Синіх Водах, — завдяки зусиллям Юрія, Олександра, Костянтина і Федора одне з периферійних князівств Литви перетворилось на самостійне державне утворення з суверенною зовнішньою та внутрішньою політикою з адміністративним центром у місті Кам’янець (нині — Кам’янець-Подільський).

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *