Богдан-Ігор Антонич «Назустріч”

Богдан-Ігор Антонич «Назустріч”

Росте хлоп’я, мов кущ малини,
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги,
назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігом
співають в квітні юні дні.

Вірш «Назустріч» сповнений романтизмом та оптимізмом. Навіть назва вказує на основну думку вірша — треба і сміливо йти назустріч долі, вміти бачити навкруги красу, черпати із неї наснагу, силу. Вражають надзвичайно тонкі спостереження автора, його глибоке асоціативне мислення. Так, ластівки рано прокидаються, стрімко літають, ніби розписують небо своїми хвостами-стрілками. Малина росте дуже швидко. Так швидко підростають і діти.

В основі поезії Б.-І. Антонича — повиті багатою уявою реальні спостереження за навколишнім світом, оптимістичне світобачення.

Богдан-Ігор Антонич «Назустріч” аналіз вірша Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам у підготовці до занять.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *