Богдан-Ігор Антонич «Весна”

Богдан-Ігор Антонич «Весна”

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?

З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.

Богдан-Ігор Антонич «Весна” аналіз вірша Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам у підготовці до занять.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *