Богдан-Ігор Антонич “Весна”
Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?
З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.
Богдан-Ігор Антонич “Весна” аналіз
Автор – Богдан-Ігор Антонич
Рід – лірика
Жанр – вірш
Вид лірики – пейзажна
Тема – розповідь про красу навколишнього світу
Художні засоби:
- порівняння: зорі-кулі
- епітети: кучеряві вільхи, найтайніші слова, дощем квітневим, дзбан скляний, блакитне небо, мова гайова.
“Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний”
В уривку використано порівняння, діалектизм, епітет.
Богдан-Ігор Антонич “Весна” аналіз вірша Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам у підготовці до занять.
