«Бондарівна» аналіз

«Бондарівна» аналіз балади — тема, ідея, жанр, художні засоби, композиція.

 Бондарівна — історична українська народна пісня-балада, в якій відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні — пан Каньовський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Городенка, Бучач).

«Бондарівна» аналіз твору

Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.
Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.
Основна думка: Ой волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, / Ніж з тобою поневолі на цім світі жити.
Жанр: балада.

Композиція «Бондарівна» 

Експозиція: У містечку Богуславку Коньовського пана / Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Зав’язка: Ой тікала Бондарівна з високого мосту.
Кульмінація: Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала…
Розв’язка: Ударили во всі дзвони, музики заграли, / А в же ж дівку Бондарівну навіки сховали!

Художні засоби «Бондарівна» 

Порівняння: «Там гуляла Бондарівна, як пишная пава»,
«Межи ними Бондарівна, як сива голубка!».
Риторичні оклики: «Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!»,
«Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!», «Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!», «Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!», «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!», «Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!», «Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!», «А вже ж дівку Бондарівну навіки сховати!».
Звернення: «Тікай, тікай, Бондарівно…», «А чи волиш, Бондарівно?..», «Ой волію ж я, пан Каньовський…», «Оце ж тобі, старий Бондар…», «Бондарівно, моя донька…».
Повтори: «Тікай, тікай…», «…хорошая, хорошого…», «старий Бондар…».
Риторичні запитання: «А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?».
Епітети: «добрі люди», «сира земля».
Гіпербола: «ударили в усі дзвони».

«Бондарівна» ідейно-художній аналіз

У баладі «Бондарівна» розповідається про горду дівчину, яка відмовила пану Каньовському в залицянні й забажала обрати краще смерть, ніж життя з нелюбом: «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!» Пан застрелив дівчину, а батькові дав грошей, примовляючи: «Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» У баладі частково представлено елементи похог ронного обряду: «Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку», «Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину» — за народним звичаєм, мрець мав відбути добу в своїй хаті. «Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!» — зображено обов’язковий елемент поховання молодої дівчини — музичний супровід дійства. Твір насичений епітетами, звертаннями, повторами, окличними реченнями.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *