Легенда «Чому пес живе коло людини?» – уславлює народну мудрість.
«Чому пес живе коло людини?» аналіз
Автор – невідомий
Жанр – легенда
Тема: пошуки найкращого місця для життя собаки та істоти, яка може її захистити.
Ідея: демонстрування переваг людини серед інших представників світу живої природи. Уславлення людської мудрості, сили, могутності, людина — цар природи.
Фантастичне у творі: тварини розмовляють, мислять.
Легенду «Чому пес живе коло людини» можна за змістом поділити на чотири частини, за кількістю зустрічей в пошуках друга.
Композиція легенди «Чому пес живе коло людини?»
- Експозиція: життя одинокої собаки.
- Зав’язка: пес хоче знайти друга, який буде найсильнішим серед тварин.
- Розвиток дії: зустріч пса з вовком, ведмедем, левом.
- Кульмінація: лев боїться людини.
- Розв’язка: собака – друг людини.
Чим людина сильніша за лева? Людина сильніша від лева, царя звірів, своїм почуттями, любов’ю, розумом, здібностями, досвідом, а не фізичною силою.
«Чому пес живе коло людини?» легенда (повністю читати онлайн)
Давно, дуже давно пес жив собі самітний. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин.
Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:
— Вовче, брате, жиймо в’єдно!
Вовк одповів:
— Чому би ні!
Зачали жити в’єднo. Раз, як ночували в лісі, вчув пес якийсь шелест і зачав трястися-боятися. Пробудив вовка, а той йому каже:
— Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас!
Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже:
— Ведмедю, братику, жиймо в’єднo!
— Коли в’єднo, то в’єдно, — відповів ведмідь.
Минула коротка доба. Раз на зорях вчув пес якийсь шелест і зачав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав:
— Затягнімся в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!
Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Лишив ведмедя й пішов до двору короля лева.
— Леве, Леве, королю звірів, жиймо в’єднo!
— За слугу прийму тя, — відповів лев.
Пес зостався з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися й зачав вити, гавкати. Вибіг лев з палати й каже йому:
— Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох!
Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має бути сильнішою, коли її лев боїться.
Пішов пес до людини і пристав до служби в неї. Від того часу й живе пес з людиною.
