«Дамаскин» аналіз

«Дамаскин» М. Павич аналіз

Підзаголовок: оповідання для комп’ютера і циркуля

Автор: Милорад Павич

Збірка: «Скляний равлик»

Літературний рід: епос

Жанр: новела

Стиль: постмодернізм

Ідеї оповідання «Дамаскин»:

  • Слід дбати про «храм душі».
  • Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.
  • Кохання — дивне й непередбачуване почуття.

Композиція: 6 розділів між якими є два перехрестя і два можливі фінали (читач сам обирає, який розділ далі читати) — «Будівничі», «Обід»; Перехрестя № 1: «Третій храм», “Палац”; Перехрестя № 2: «Їдальня» – Фінал № 1; «Спочивальня» – Фінал № 2.

Головні герої: ректор сербських шкіл міста Осієка пан Ніколлич фон Рудна, його дочка Атиллія, зодчий Йован Дамаскин, зодчий Йован Лествичник.

Варіанти прочитання:

  • варіант 1: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Їдальня», «Спочивальня»;
  • варіант 2: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Спочивальня», «Їдальня»;
  • варіант 3: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня»;
  • варіант 4: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня».

Художні засоби в оповіданні «Дамаскин»

Художні засоби

Приклади

Розгорнуті (схожі на барокові) метафори — Ви гадаєте, я граю?— усміхнулась вона до Дамаскина.— Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку від вікнами.…Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будинки — то по суті безперервне листування між будинком та тими, хто в них мешкає
Парадоксальні портрети Один із будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур.Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литками й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони на- падають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. Майже весь час мовчав, хоча безупинно щось робив руками
Каталогізація, «плетення словес» Імена будівничих, географічні назви, речі (наприклад, меблі в кімнаті всі починалися на «с»)
  •  Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;
  • гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;
  • афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;
  • епітети, порівняння та ін.

Риси постмодернізму в оповіданні «Дамаскин»:

  • гра з читачем (декілька варіантів прочитання);
  • створення місцевого колориту за допомогою балканських імен, географічних назв та побутових деталей (Йован, Лаушевич — імена та прізвища; Карловиці, Панонія — географічні назви; дрантя, відлежани у тютюні для люльки — їжа та напої);
  • використання мотивів візантійської та поствізантійської культури (храми давньогрецького зразку, міфи).

Змістові пласти:

  • історичний (життя Сербії — дві імперії, три віри, безліч мов);
  • Філософсько-символічний (проблеми розрізнених етносів, які прагнуть духовно відродитися);
  • асоціативний (використання читачем свого життєвого досвіду для осмислення тексту);
  • гіпертекст (єдність усіх часів та історичних фактів).

Три церкви на кресленні Йована Лествичника:

  • храм із самшиту (храм душі, який складається із земних діянь та думок людини);
  • кам’яний храм (храм — сходинка для духовного самовдосконалення);
  • храм на небі (чистота, духовне піднесення, таємниця).

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *