Данило Галицький: внутрішня і зовнішня політика

Охарактеризувати діяльність Данила Галицького (внутрішня і зовнішня політика) потрібно, щоб зрозуміти його значення для історії нашої країни.

Данило Галицький: внутрішня і зовнішня політика

Данило Галицький: внутрішня політика

1) 1238р.-Данило вигнав з Галича чернігівських князів,приборкав бояр і повернув батьківську спадщину, відновив велику державу. Молодший брат Василько княжив у Волинському князівстві,діяв спільно з Данилом Галич і Волинь єдине ціле.

2)Установив сильну князівську владу.

3)Приєднав до своїх земель Києвське,Чернігівське та Сіверське князівства.

4)Столиця — м. Галич, пізніше Холм, де побудував оборонні споруди.

5)1253-коронується в м. Дорогочині.

6)Дбав про розвиток сільського господарства, ремесел, промислів, торгівлі. Запрошував купців і ремісників із сусідніх держав.

7)Обрав митрополітом Кирила.

8)Заклав Львів та інщі міста.

9)У війську вів піхоту,стрілецьке військо та переозброїв кіноту.

Данило Галицький: зовнішня політика

1)1238р.- Данило Галицький рогзромив війська хрестоносців під Дорогочином, взяв в полон магістра ордену німецьких рицарів Бруна.

2)1239р.-здобув Київ, управителем назначив воєводу Боброка.

3)1245р.-блискуче переміг під Ярославом військо угорського короля та його союзників-чернігівського князя Ростислава,якого галицькі бояри запросили княжити у Галич.

4)1245р.-був змушений їхати до Золотої Орди,щоб одержати ярлик на правління землями.

5)1246р.-знову поширив свою владу на Київ,управитель Дмитро.

6)1259р.-війська монголо-татар на чолі з Бурундаєм захопили Волинь, Данило і Василько змушені були зруйнувати укріплення Галичини.

7)З допомогою династичних браків своїх дітей вирішував дипломатичні проблеми.

8)Перетворив Галицько-Волинську державу на сильну, яку поважали як на Заході так і на Сході.

Правління Данила Галицького

Об’єднавши у 1238 р. колишні володіння батька Романа, князі-брати Данило і Василько розподілили повноваження. Перший сів у Галичі, другий у Володимирі. Лідерство у цьому дуумвіраті належало Данилу як старшому синові Романа Мстиславича. Перед монгольською навалою на руські землі, Галицько-Волинське князівство встигло розширити свої кордони. У 1238 році Данило Романович повернув північно-західні землі Берестейщини, зайняв місто Дорогочин на півночі, який перебував у володінні добжинських хрестоносців, також у 1239 році приєднав до своїх земель Турово-Пінське і Київське князівства на сході, разом із столицею Русі – Києвом. З приходом монголів позиції галицько-волинських князів похитнулися.

У 1240 році азійські полчища взяли Київ, у 1241 році вторглися до Галичини і Волині, де сплюндрували безліч міст, включно зі стольними градами Галичем і Володимиром. Оскільки княжа влада не зуміла протистояти монголам, проти неї в котре виступила боярська верхівка. Слабкістю князівства скористались західні сусіди, які спробували захопити Галич. У відповідь Романовичі захопили у 1244 році польський Люблін, 1245 року розбили війська угорців, поляків, бунтівних боярів у битві під Ярославом. Боярська опозиція була остаточно знищена, князь Данило зміг централізувати своє управління. Посиленням позицій Галицько-Волинських земель були невдоволені у Золотій Орді, яка поставила вимогу передати їй Галичину. Не маючи сил протистояти монголам, Данило Романович був змушений визнати сюзеренітет золото-ординського хана у 1245 році, але добився підтвердження своїх князівських прав на Галицько-Волинські землі. Потрапивши у залежність від монголів, князь спрямував свій зовнішньополітичний курс на утворення антиординської коаліції держав. З цією метою уклав союзи із Польщею, Угорщиною, Мазовією і Тевтонським Орденом, захопив ятвязькі землі, Чорну Русь у 1250–1253 рр., чим ліквідував загрозу нападів литовців на Волинь.

У 1253 р. Данило прийняв у Дорогочині титул «Короля Русі» від папи Інокентія IV, який обіцяв організувати хрестовий похід проти монголів. Центральноєвропейські країни не володіли силами, що були здатні протистояти Золотій Орді.  Відповідно, попри сподівання короля Данила, коаліція не склалася, тож він змушений був самостійно воювати проти монголів. Перша війна 1254–1255 рр. проти орд Куремси була переможною, однак залучення монголами елітних військ полководця Бурундая у 1259 році змусило русинів капітулювати.  У внутрішній політиці Данило прагнув забезпечити собі підтримку селян та міщан. Він дбав про розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі. З цією метою князь запрошував ремісників та купців із Німеччини, Польщі, з інших поруйнованих монголо-татарами руських князівств. Одним з головних напрямків Данила Галицького було заснування нових міст, таких як Львів, Холм та ін. В Холм, який був максимально наближений до Польщі на випадок нападу монголо-татар, Данило переніс свою столицю. Заснування міст сприяло розвитку ремесла і торгівлі, посилювало обороноздатність держави. Збільшувалась кількість городян, які були соціальною опорою князя в боротьбі з боярами.

У 1264 році король Данило помер, так і не змігши завершити визволення Галицько-Волинського князівства з-під ординської залежності.

Автор: Гнатюк У рубриці: Історія

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *