Давид Гільберт біографія скорочено

Давид Гільберт біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.

Давид Гільберт біографія коротка

Давид Гільберт народився 23 січня 1862 року в Кенігсберзі, Пруссія.

У 1880 році закінчив гімназію Вільгельма. Далі, в тому ж році, Гільберт вступив до Кенігсберзький університет, де подружився з Германом Мінковським і Адольфом Гурвіцем. Разом вони часто робили довгі «математичні прогулянки», де активно обговорювали рішення наукових проблем; пізніше Гільберт узаконив такі прогулянки як невід’ємну частину навчання своїх студентів.
У 1885 році Гільберт захистив дисертацію з теорії інваріантів, науковим керівником якої був Ліндеман, а в наступному році став професором математики в Кенігсберзі. У найближчі кілька років фундаментальні відкриття Гільберта в теорії інваріантів висунули його в перші ряди європейських математиків.

У 1892 році одружився на Кеті Ерош. Наступного року народився їхній єдиний син, Франц, який був психічнохворим.
У 1895 році на запрошення Фелікса Клейна Гільберт переходить до Геттінгенського університету і керує кафедрою, яку свого часу займали Гаусс і Ріман. На цій посаді він залишався 35 років, фактично до кінця життя.

Серед прямих учнів Гільберта в Геттінгені були Ернст Цермело, Герман Вейль, Джон фон Нейман (який був також його асистентом), Ріхард Курант, Гуго Штейнгауз, шаховий чемпіон Еммануїл Ласкер та інші. Набагато більше коло вчених, які вважали себе його учнями, в їх числі, наприклад, Еммі Нетер і Алонзо Черч. В цілому Гільберт був науковим керівником у 69 аспірантів, які захистили докторські дисертації.

У 1897 році виходить капітальна монографія «Zahlbericht» ( «Звіт про числа») по теорію чисел алгебри.
У 1900 році на Другому Міжнародному математичному конгресі Гільберт формулює знаменитий список 23 невирішених проблем математики, що послужив напрямних покажчиком докладання зусиль математиків протягом усього XX століття.

З 1902 року Гільберт — редактор найавторитетнішого математичного журналу «Mathematische Annalen».
У 1910-х роках Гільберт створює в сучасному вигляді функціональний аналіз, ввівши поняття, яке отримало назву гільбертовий простір. Одночасно він консультує Ейнштейна і допомагає йому в розробці чотиривимірного тензорного аналізу, який є основою Загальної теорії відносності.

У 1920-х роках Гільберт і його школа зосередили зусилля на побудові аксіоматичного обгрунтування математики.
У 1930 році, відповідно до статуту університету, 68-річний Гільберт пішов у відставку, хоча час від часу читав лекції студентам. Останню лекцію в Геттінгені Гільберт прочитав в 1933 році.
Після приходу націонал-соціалістів до влади в Німеччині жив в Геттінгені в стороні від університетських справ. Багато його колег були змушені емігрувати.

14 лютого 1943 року Гільберт помер від фрустрації і інших проблем зі здоров’ям. Його похорони відвідало менше десяти чоловік, більшість з яких були його колегами-математиками. І лише через півроку світ дізнався про його смерть.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *