«Давня весна» Леся Українка скорочено

давня весна аналіз Вірші Лесі Українки

Вірш Лесі Українки “Давня весна” допоможе зрозуміти, як авторка відноситься до цієї пори року. Це чудовий зразок пейзажної лірики.

«Давня весна» скорочено

Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «весно для всіх настала,
Дарунки, всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав.
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

1894

Леся Українка: вірш “Давня весна” слухати аудіо

Оцініть статтю
Додати коментар