«До рідного народу» аналіз

Вірш Пантелеймона Куліша «До рідного народу» наголошує на значенні рідної мови для кожного.  «До рідного народу» аналіз вірша — тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.

«До рідного народу» аналіз вірша

Жанр «До рідного народу»: громадянська лірика.

Тема «До рідного народу» : звернення поета до народу всупереч жорстокості самодержавства захистити рідну мову, не дати можливості царизму перетворити українців на «малоросів» і позбавити їх єдиного скарбу.

Ідея «До рідного народу»: заклик шанувати і оберігати найцінніше, що є у народу — рідну мову, не дати «сусіднім хижакам» її знищити.

Ідея вірша у рядках: «Єдиний скарб у тебе — рідна мова… Вона твого життя міцна основа, ревніша над усі скарби й багатства.»

Основна думка «До рідного народу»:

а) доки існує мова — доти живе нація;
б) Єдиний скарб у тебе — рідна мова, / заклятий для сусідського хижацтва: / вона твого життя міцна основа, / певніша над усі скарби й багатства. /

«До рідного народу» віршовий розмір (римування): Шестистопний ямб з останньою усіченою стопою; римування перехресне, рима жіноча.

 Художні засоби «До рідного народу»

Звертання: «Народе без пуття…», «О варвари!..»

Епітети: «предків диких», «безумної одваги», «гірких п’яниць», «розбишак великих», «луччих предків», «душ святих», «сором тяжкий», «великий добродій», «зеркало всесвітнє», «розбоєм лютим», «путь скверний».

Риторичні оклики: «Гірких п’яниць та розбишак великих!», «О варвари!..».

Метафори: «жене неволя», «з рідним словом тулишся».

Порівняння: «з словом тулишся мов злодій».

Інколи поетам доводилося говорити гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й «з рідним словом» туляться, «мов злодій». Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра.

П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: «Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся». У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.

«До рідного народу» вірш Куліша

До рiдного народу,
подаючи йому украïнський переклад
Шекспiрових творiв

Я ридаю, як згадаю
Дiла незабутi
Предкiв наших, тяжкi дiла!
Якби ïх забути,
Я оддав би веселого
Вiку половину!
Оттака-то слава наша.
Слава Украïни!
Шевченко

Народе без пуття, без честi i поваги,
Без правди у завiтах предкiв диких,
Ти, що постав з безумноï одваги
Гiрких п’яниць та розбишак великих!

Єдиний скарб у тебе — рiдна мова,
Заклятий для сусiдського хижацтва:
Вона твого життя мiцна основа.
Певнiша над усi скарби й багатства.

Се голос луччих предкiв з домовини.
Тих душ святих, що марно погибали
У злигоднях Великоï Руïни,
Котру старцi твоïм трiумфом звали.

О варваре! покинь трiумфувати
Та зчервонiй од сорома тяжкого:
Що всi сусiде мають що назвати,
А ти своïм не назовеш нiчого.

Що захопив єси серед руïни.
Забрав усе великий твiй добродiй;
Жене тебе неволя з Украïни,
Iз рiдним словом тулишся мов злодiй.

На ж зеркало всесвiтнє, визирайся,
Збагни, який ти азiат мiзерний,
Своïм розбоєм лютим не пишайся.
Забудь навiки путь хижацтва скверний
I до сiм’ï культурникiв вертайся.

Якщо ви можете доповнити аналіз вірша «До рідного народу» лишайте інформацію в коментарях.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *