Джозеф Джон Томсон коротка біографія на українській мові англійського фізика розповість про його життя і відкриття.
Джозеф Джон Томсон біографія коротко
Народився в Чітхем-Хілл 18 грудня 1856 р передмісті Манчестера. Оскільки батько, книгопродавець, хотів, щоб хлопчик став інженером, його у 14 років послали в Оуенс-коледж (нині Манчестерський університет). Через два роки батько помер, але Томсон продовжив навчання завдяки фінансовій підтримці матері і стипендіальному фонду.
Отримавши в 1876 р. звання інженера, Томсон вступив в Трініті колдедж Кембриджського університету. Ступінь бакалавра з математики він отримав в 1880 р.
У 1881 році він був обраний членом вченої ради Трініті коледжу і почав працювати в Кавендішській лабораторії в Кембриджі.
У 1884 Дж. У. Стретт, наступник Джейма Клерка Максвелла на посту професора експериментальної фізики і директора Кавендішської лабораторії, пішов у відставку. Томсон зайняв цей пост, хоча йому було тільки 27 років.
Томсон одружився на Розі Паджет в 1890 р .; у них були син і дочка. Його син, Дж. П. Томсон також отримав Нобелівську премію з фізики в 1937.
На початку XX ст. працював в якості керівника Кавендішської лабораторії в Кембриджі. Саме до цього періоду відносяться всі дослідження Томсона по проходженню електрики через гази, за які він був удостоєний Нобелівської премії з фізики в 1906 році.
У 1911 р. він розробив так званий метод парабол для вимірювання відношення заряду частинки до її маси, який зіграв велику роль в дослідженні ізотопів.
Він був президентом Лондонського королівського товариства в 1915 р і йому було подаровано дворянство в 1908.
Під час першої світової війни Томсон працював в Управлінні досліджень і винаходів і був радником уряду.
З 1921 по 1923 рік Дж. Дж. Томсон займав пост президента Інституту фізики.
30 серпня 1940 р Томсон помер і був похований у Вестмінстерському абатстві в Лондоні
Джозеф Джон Томсон вивчав:
- Явище проходження електричного струму при малих напругах крізь газ, опромінюваний рентгенівським випромінюванням.
- Дослідження «катодних променів» (електронних пучків), в результаті якого було показано, що вони мають корпускулярну природу і складаються з негативно заряджених частинок субатомного розміру. Ці дослідження привели до відкриття електрона (1897).
- Дослідження «анодних променів» (потоків іонізованих атомів і молекул), яке призвело до відкриття стабільних ізотопів на прикладі ізотопів неону: 20Ne і 22Ne (1913), а також послужило поштовхом до розвитку мас-спектрометрії.
