Емма Андієвська хронологічна таблиця

Емма Андієвська хронологічна таблиця життя і творчості української письменниці викладена в цій статті.

Емма Андієвська хронологічна таблиця

Дата Подія
19 березня 1931 Народилася у м. Сталіне. Батько був хіміком-винахідником, мати працювала вчителькою біології. Була хворобливою дитиною, тому багато шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном.
Кінець 1943 Під час війни разом з родиною емігрувала на Захід
Наприкінці 1949 Родина переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, знаходячись у Берліні, а згодом у Міттенвальдському таборі, брала уроки оперного співу.
1951 «Поезія»
1955 Новели «Подорож»
1955–1957 Працювала фрілансером на радіо «Свобода» у Мюнхені.
1957 Закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія. Переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету.
1958 «Народження ідола»
1959 Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен
1961 «Риба і розмір»
1962 Отримала американське громадянство. Проза — «Тигри» й «Джалапіта». Поезія — «Кути опостінь»
1970 «Герострати»
1973 «Роман про добру людину»
1982 «Роман про людське призначення»
1984 «Спокуси святого Антонія»
1987 «Вігілії»
до 1995 Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».
1992 Відвідала Україну
Після 2000 «Проблема голови», збірки «Казки Емми Андієвської»
2001 На Міжнародному баварському кінофестивалі картиною Емми Андієвської «Золотий Христос» був премійований всесвітньо відомий італійський кінорежисер Франческо Розі
2002 Кавалер Ордену «За інтелектуальну відвагу» незалежного культурологічного часопису «Ї»
2003 Міжнародна літературна премія «Тріумф».
2009 Премія «Глодоський скарб».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *