Есхіл «Прометей закутий» епісодій 2, вірші 436-525

РОЗПОВІДЬ ПРОМЕТЕЯ ПРО ЙОГО БЛАГОДІЯННЯ ЛЮДЯМ
(епісодій 2, вірші 436—525)

Не думайте, що то з сваволі й гордощів
Мовчу я,— в грудях серце розривається,
Коли погляну на оцю ганьбу свою!
Хто, як не я, новітнім божествам оцим
440 Розподілив почесної судьби дари?
Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це,—
Ось про недолю смертних ви послухайте:
То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,
Я наділив їх мудрою розважністю.
445 Не для докору людям це розказую,—
Лише щоб силу показать дарів моїх.
Вони раніше й дивлячись не бачили
І слухавши не чули, в соннім маренні
Ціле життя без просвіту блукаючи.
450 Не знали ні теслярства, ні підсонячних
Домів із цегли, а в землі селилися,
Мов комашня моторна, десь у темряві
Печер глибоких, сонцем не осяяних.
І певної ще не було прикмети в них
455 Для зим холодних і весни квітучої,
І золотого літа плодоносного.
Весь труд їх був без тями. Таємничий схід
І захід зір небесних пояснив я їм.
З усіх наук найвидатнішу винайшов
460Науку чисел, ще й письмен сполучення
І творчу дав їм пам’ять — цю праматір муз!
І в ярма перший уярмив тварини я,
Щоб у важкій роботі, приневолені,
Людей своїми заступили спинами.
465 Я віжколюбних коней в колісниці впріг —
Забагатілих розкошів оздоблення.
Хто, як не я, для мореплавців вигадав
Між хвиль летючі льнянокрилі повози?
Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,
470 Собі ж, бездольний, не знайду я способу,
Як із біди своєї увільнитися.

Хор
Вже й розум губиш у ганебних муках ти!
Немов поганий лікар недосвідчений,
Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,
475 Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей
Та вислухайте далі і здивуєтесь,
Які я мудрі винайшов умілості
Й мистецтва,— з них найважливіші ось які:
Хто занедужав, ні пиття цілющого
480 З трави-гойниці, ні мастей не знаючи,
Без допомоги загибав лікарської,—
Я їх навчив вигойні ліки змішувать,
Щоб цим перемагати всякі хворості.
Для них я різні віщування способи
485 Установив, і перший сни я визначив,
Що справджуються; роз’яснив я значення
Прикмет дорожніх, і таємних висловів,
І льоту хижих, кривопазуристих птиць —
Яка на добре чи на зле провісниця;
490 Усі пташині з’ясував я звичаї —
І як живе з них кожна й чим годується,
Яка в них ворожнеча і любов яка.
Я показав, якими мають нутрощі
У жертви бути, щоб богам подобатись,
495 Якими — жовчі і печінок кольори.
Товстенні стегна попаливши й тельбухи
Тварин жертовних, викрив перед смертними
Я потаємну вмілість передбачення
В огнистих знаках, ще ніким не бачених.
500 Це все — від мене. Хто посміє мовити,
Що глибоко попід землею сховані
Скарби — залізо, мідь, срібло і золото —
Він на вигоду людям, а не я знайшов?
Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає,
505 А коротко сказати, то довідайтесь:
Від Прометея — всі в людей умілості.

Хор
Про смертних не турбуйся понад міру ти.
І не занедбуй у нещасті сам себе,—
Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,
510 Ти перед Зевсом міццю не поступишся.

Прометей
Всевладна Доля вирок не такий дала,—
Ще безліч муки й катувань, ще тисячі
Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь:
безсила вмілість перед Неминучістю.

Хор
515 А хто стерничий тої Неминучості?

Прометей
Три Мойри і всепам’ятні Ерінії.

Хор
Невже сам Зевс їм силою поступиться?

Прометей
Йому своєї долі не уникнути.

Хор
Хіба Кронід не завжди царюватиме?

Прометей
520 Про це вам не дізнатись — не випитуйте.

Хор
Велику, видно, криєш таємницю ти.

Прометей
Зверніть на інше мову, — розголошувать
Про це не час, це мушу якнайглибше я
Ховати, — таємниці як дотримаю,
525 То з мук ганебних і кайданів визволюсь.
(Переклад Б. Тена)

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *