Есхіл «Семеро проти Фів» скорочено

Семеро проти Фів — трагедія Есхіла, вперше поставлена в 467 до н. е..

Головні герої

  • Етеокл
  • Вісник (вивідач)
  • Антігона
  • Ісмена
  • Вісник
  • Хор фіванських дівчат

Есхіл «Семеро проти Фів» скорочено

Трагедія описує військовий похід сімох воєначальників на Фіви, який розпочався через боротьбу за владу над царством Фів між Етеоклом і Полініком, після смерті їхнього батька, Едіпа. Похід завершується невдачею, місто Фіви вистояло, але під час битви гинуть, убивши один одного, брати Етеокл і Полінік.

У міфічній Греції були два наймогутніші царства: Фіви в Середній Греції й Аргос у Південній Греції. У Фівах був колись цар по ім’ю Лаій. Він одержав пророцтво: «Не народи сина – погубиш царство!» Лаій не послухався й народив сина Едіпа. Він хотів погубити дитину; але Едіп урятувався, виріс на чужій стороні, а потім ненавмисно вбив Лаія, не знаючи, що це його батько, і женився на його вдові, не знаючи, що це його мати. Як це трапилося, і як це відкрилося, і як за це постраждав Едип, нам розповість інший драматург – Софокл. Але найстрашніше – загибель царства – попереду.

В Едіпа від кровозмісного шлюбу із власною матір’ю народилися два сини й дві дочки: Етеокл, Полінік, Антигон і Ємена. Коли Едіп відрікся від влади, сини відвернулися від нього, докоряючи його гріхом. Едіп прокляв їх, пообіцявши їм ділити між собою владу мечем. Так і трапилося. Брати домовилися правити поперемінно, кожний по року. Але після першого ж року Етеокл відмовився піти й вигнав Полініка з Фів. Поліник втік у південне царство – в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони пішли на Фіви. У вирішальному бої два брати зійшлися й убили один одного: Етеокл ранив Полініка списом, той упав на коліно, Етеокл став над ним, і отут Полінік ударив його знизу мечем. Вороги здригнулися, Фіви були цього разу врятовані. Тільки через покоління на Фіви прийшли походом сини сімох вождів і надовго стерли Фіви з особи землі: пророцтво збулася

Есхіл написав про це трилогію, три трагедії: «Лаій» – про царя-винуватці, «Едіп» – про царя-грішника й «Семеро проти Фів» – про Етеокла, царя-героя, що віддав життя за своє місто. Збереглася тільки остання.

Вона по-старовинному статична, на сцені майже нічого не відбувається; тільки величаво стоїть цар, приходить і йде вісник і жалісно стогне хор.

Етеокл оголошує: ворог підступає, але боги — захист Фивам; нехай же кожен виконає свій обов’язок. Вісник підтверджує: так, сім вождів вже присягнулися на крові перемогти або лягти і метають жереб, кому йти на жодні ворота. Хор фіванських жінок кидається в жаху, чує загибель і молить богів про порятунок. Етеокл вгамовує їх: війна — чоловіча справа, а жіноча справа — сидіти вдома і не бентежити народ своїм страхом.

Знову зявляється вісник: жеребки кинуті, сім вождів йдуть на приступ. Починається центральна, сама знаменита сцена: розподіл воріт. Вісник лякаюче описує кожного з сімох; Етеокл спокійно відповідає і твердо віддає накази.

«У перших воріт — герой Тідей: шолом з гривою, щит з дзвониками, на щиті зоряне небо з місяцем». «Не в гриві сила і не в Колокольцев: як би самого його не наздогнала чорна ніч». І проти аргоського начальника Етеокл посилає фіванського. «У других воріт — гігант Капаней, на щиті його воїн з факелом; загрожує вогнем спалити Фіви, не страшні йому ні люди, ні боги ». «Хто богів не боїться, того боги і покарають; хто далі? »І Етеокл висилає другого вождя.

«У третіх воріт — твій тезка, Етеокл аргосский, на щиті його воїн зі сходами лізе на вежу». «Кину обох — і того, хто зі щитом, і того, хто на щиті». І Етеокл висилає третього вождя.

«У четвертих воріт — силач Гіппомедонт: щит — як жорно, на щиті змій Тифон пашить вогнем і димом», «У нього на щиті Тифон, у нас Зевс з блискавками, переможець Тифона». І Етеокл висилає четвертого вождя.

«У п’ятих воріт — красень Парфенопей, на щиті його чудо-Сфінкс, загадками терзала Фіви». «І на живу Сфінкс знайшовся разгадчік, а мальована нам і поготів нестрашно». І Етеокл висилає п’ятого вождя.

«У шостих воріт — мудрий Амфіарай: він пророк, він знав, що йде на смерть, але його залучили обманом; чистий його щит, і знаків на ньому немає ». «Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але як передбачав він, так і збудеться». І Етеокл висилає шостого вождя.

«У сьомих воріт — сам твій брат Полінік: або сам помре, або тебе вб’є, або вижене з безчестям, як ти його; а на щиті його писана богиня Правди ». «Горе нам від Едіпового прокляття! але не з ним свята Правда, а з Фівами. Сам піду на нього, цар на царя, брат на брата ». — «Не ходи, цар, — благає хор, — братню кров гріх проливати». — «Краще смерть, ніж ганьба», — відповідає Етеокл і йде.

На сцені — тільки хор: жінки у похмурій пісні передчувають біду, поминаючи і пророцтво Лаію: «Царства — впасти!» — І прокляття Едіпа: «Влада — мечем ділити!»; прийшов час розплати. Так і є — входить вісник з звісткою: шість перемог у шести воріт, а перед сьомими попадали обидва брати, убивши один одного, — кінець царського роду фиванскому!

Починається похоронний плач. Вносять носилки з убитими Етеоклом і Полініком, виходять назустріч їх сестри Антігона та Ємена. Сестри заводять голосіння, хор ім вторить. Поминають, що ім’я Етеокла означає «Велеславний», поминають, що ім’я Полініка означає «Многобранний» — по імені та доля. «Убив убитий!» — «Убитий вбив!» — «Наміру зло!» — «Терплячи від зла!» Співають, що було у царства два царі, у сестер два брата, а не стало жодного: так буває, коли меч ділить влада. Протяжним плачем закінчується трагедія.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *