«Гаї шумлять» аналіз

«Гаї шумлять» аналіз вірша Павла Тичини викладений в цій статті.

«Гаї шумлять» аналіз

Тема: Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи.

Ідея: Заклик до творення добра й краси.

Основна думка — Кожна людина відчуває природний світ своєрідно

Жанр — Пейзажна лірика

Художні засоби «Гаї шумлять»

  • порівняння «купаючи мене, мов ластівку», «ген неба край — як золото», «ріка мов золото-поколото», «ріка, як музика»
  • епітети (шепіт трав голублячий, «іду зворушений»…)
  • метафори — «гаї шумлять», «хмарки біжать», «дзвін гуде», «думки пряде», «шепіт трав», «мріє гай», «горить-тремтить ріка»
Образи Художні засоби, приклади
Гаї, гай Шумлять; мріє над річкою (метафора)
Хмарки Біжать (метафора)
Дзвін Гуде, думки пряде — Над нивами (метафора)
Ниви Ниви-приливи (метафора)
Трави Тихий шепіт трав голублячий (епітети з метафорою)
Небо Неба край — як золото (порівняння)
Ріка Горить-тремтить ріка, як музика (метафора з порівнянням)
Автор (ліричний герой) Я йду, іду — зворушений (епітет)

Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П.Тичини «Гаї шумлять». Твір сповнений світла, радості, повноти життя.
Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв, хмарки в небі, гудіння звону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення-завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски, Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі, а друга-на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення краси й добра.

Вірш перейнятий радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, усміхається сонцю, квітам, любується чарівними хмарками, що біжать по блакитному небі. Ліричний герой ніби «розмовляє» з природою, звіряє їй свої найпотаємніші, найінтимніші почуття, захоплення яскравими барвами, гармонією вічно рухливої природи. А чи не є це пасивне замилування природою? Нічого спільного з пасивністю тут немає. Природа зображена активно діючою, вона захоплює поета («душі моїй так весело»), збуджує в нього найкращі почуття, викликає спражню музику в душі.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: 5 клас

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *