«Газела про темну смерть» Лорка аналіз
У «Газелі про темну смерть» Гарсіа Лорка вкотре використовує давню фольклорну традицію метаморфоз, утверджуючи думку про природність змін у духовному стані людини під впливом життя і заперечуючи фізичну смерть. Через усю поезію Лорки проходять такі споконвічні мотиви іспанської народної поезії, як любов, фатальна доля, смерть. У «Газелі про темну смерть» поет порівнює небуття зі сном, яким засинає природа:
Хотів би я заснути, як засинають яблука,
і спати десь далеко від цвинтарного гамору.
Він намагається побачити своїм поетичним оком, що відбувається з людиною після смерті. Проте поет вірить, що людська душа нетлінна, а життя вічне.
Вірш входить до збірки «Тамаритянський диван», над якою Гарсіа Лорка працював у 1936 р. Після загибелі поета друзі зберегли його рукописи, і збірка була видана 1940 р. у Нью-Йорку.
Провідною темою вірша стає мотив небуття — органічна складова іспанської культури. Гарсіа Лорка якось назвав свою батьківщину «країною, відкритою смерті».
Вірш, що порушує вічну проблему — життя і смерть, сповнений філософських роздумів автора про закономірності буття. Існування людини — це лише мить у всесвіті, однак слід цінувати кожну хвилину даного Богом часу, зробити її яскравою і неповторною.
Всупереч назві твору ліричний герой мріє не про смерть, а про життя, хоча, можливо, й втомився від нього. Він бажає “заснути, як засинають яблука” восени. Дозрілі плоди містять елексир життя, тому таке порівняння сприяє усвідомленню головно! ідеї вірша — жити попри всі обставини, а якщо й заснути, то “десь далеко від цвинтарного гамору”, “як та мала дитина, що в чистім морі мріє собі розкраяти серце”. Ліричний герой не сприймає смерті, відкидаючи навіть думку про жахливу силу над усім живим. Тому він упевнено говорить:
Хотів би я заснуть на час, на час, на хвильку, на століття.
Хай знають тільки всі, що я не вмер…
Як і в інших творах, у “Газелі про темну смерть” Ф. Гарсіа Лорка використовує давню фольклорну традицію метаморфоз, утверджуючи думку про зміни в духовному стані людини під впливом життя. Заперечуючи фізичну смерть, автор підкреслює цінність життя серця і душі.
Хай знають тільки всі, що я не вмер, що є в моїх устах ще стійло золоте, що я — маленький приятель провесняного леготу І велетенська тінь од власних сліз.
Мрія підносить людину на крилах духовності, допомагаючи їй усвідомити себе у світі, не загасити сяйво високих надій у повсякденній реальності.
У вірші використовується характерний для газели прийом психологічного паралелізму: смерть — темрява, мрія — весна, яблука — життя, людина — дитина тощо. У такий спосіб автор створює багатогранну картину життя і людських почуттів.
Тонко відчуваючи світ, Ф. Гарсіа Лорка пристрасно мріє змінити його на краще, а це можливо лише за умови змін в душі особистості, коли вона усвідомить неминущу цінність життя.
У вірші смерть постає в образі сну, характерного не лише для іспанської, а й для світової літературної традиції.
Що так приваблювало поета в мотиві смерті? Можливо, відчуття короткочасності свого перебування на землі?
Останні чотири рядки є своєрідним рефреном-обрамленням перших чотирьох: земне коло завершилося, а отже, — життя триває.
