“Герой нашого часу” аналіз

«Герой нашого часу» — уславлений роман російського письменника Лермонтова Михайла Юрійовича (1814–1841). Вперше вийшов друком 1840 року. У романі описані 30-ті рр. XIX ст.

“Герой нашого часу” аналіз (паспорт)

Автор – Лермонтов Михайло

Рік написання – 1838-1840

Жанр. психологічний роман

Жанрова специфіка роману – морально-психологічний роман

Напрям – романтизм

Тема – протирічя душі героя, який шукає сенс життя.

Провідна тема – доля покоління Лєрмонтова під час реакції (час правління Миколи І), після розгрому декабристів

Головні події роману відбуваються на Кавказі у 30-х роках 19 ст.

Проблематика. Герой і час, людина і епоха, людина і доля, смисл буття, людина і суспільство, добро і зло, життя і смерть, свобода внутрішня і соціальна, кохання і зрада, правда і фальш.

Основний конфлікт роману “Герой нашого часу”

Композиція. Роман складається з 2 частин і 5 глав, кожна з яких має більш-менш завершений сюжет, але всі разом вони розв’язують єдину проблему — розкриття історії людської душі. 

Твір унікальний тим, що глави в ньому розташовані хаотично, події відбуваються не по порядку. Перший розділ називається «Бела», останній «Фаталіст», хоча за хронологією події, які описані в цих розділах, відбувалися послідовно. У роману немає кульмінації: кожна частина є закінченим твором. Розв’язкою подій служить смерть головного героя.

Головні герої:

• Григорій Олександрович Печорін – головний герой. Це неординарна особистість, що складається з протиріч і постійних сумнівів. У деяких розділах його образ огидний: Печорін руйнує життя людей, поводиться цинічно і негідно. В інших він робить шляхетні, щирі вчинки, які змушують оточуючих дивитися на нього з обожнюванням. Печорін – особистість, яка розривається в чужому світі в пошуках справжнього призначення. Кожна глава допомагає проникнути в таємні куточки його душі. Характерними рисами Печоріна є самотність, байдужість, пасивність, егоїзм. Печорін вважає своїм «першим задоволенням» підкоряти своїй волі все, що його оточує.

• Максим Максимович – штабс-капітан. Це людина доброї душі, з одного боку, щиро прив’язаний до Печоріна, з іншого зовсім його не розуміє. Максиму Максимович властиві наївність і обмеженість розуму. Ці якості дозволяють йому бути цілком задоволеним життям і не мучитися в пошуках істини, як це робить Печорін. Можна сказати, що цей образ – антипод Печоріна. Він людина інших поглядів і іншого покоління.

Максим  Максимович — це  образ “маленької  людини”.

• юнкер Грушницкий – є антиподом головного героя. Цей персонаж не відрізняється великим розумом. Все, що йому потрібно – блищати в суспільстві, справляти враження на дам вищого світу, здаватися тим, ким він не є. Про марнославство Грушницького свідчить його солдатська шинель. Все, що в душі Печоріна викликає бурю сумнівів, Грушницкий створює штучно, щоб надати власному образу таємничості і романтизму. Дуель з Печоріним обірвала життя Грушницкого. Образ Грушницького є пародією на «байронічного героя»
• Бела і княжна Мері.  Бела і Мері, протилежні одна одній. Бела – дитя гір, рвучка, смілива, вільна, готова до боротьби та навіть смерті. Мері трохи наївна, легка, вона живе у світі власних фантазій. Обидві дівчини закохуються в Печоріна і отримують жорстокий урок. Мері покохала Печоріна за могутній характер. Бела гине від кинджала закоханого в неї черкеса Казбича, і, можливо, для неї це найкращий результат: вона надто болісно переживає зростаючу байдужість по відношенню до неї Печоріна. Княжна Мері продовжує жити з розбитим серцем.
• Другорядні герої:  Азамат, Казбич, Ундіна,  лікар Вернер, Віра, офіцер Вулич

Історія написання:

Задум цього твору з’явився у М. Ю. Лермонтова під час його першого посилання на Кавказі в 1838 році. Про це свідчить той факт, що вже в березні 1839 року було опубліковано перший розділ роману.

«Герой нашого часу» Михайла Лермонтова — це роман реалістичний. Він має 5 частин: «Бела», «Максим Максимович», «Тамань», «Княжна Мері», «Фаталіст»

Роман «Герой нашого часу» ідейно співзвучний з віршем Лермонтова «Дума».