Головні герої «Білий кінь Шептало»: кінь Шептало, Стапан, їх характеристика допоможе розкрити образи та риси характеру.
Білий кінь Шептало характеристика героя
«Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі. Справжнє місце йому не тут, хтозна, де він опиниться завтра. І Степан це розуміє»
Інші коні недолюблювати Шептала, за те, що з конюхом у нього були особливі стосунки.
Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь побіг понад берегом річки і відчув себе щасливим, побачив у відбитті озера, що він є білим та особливим.
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”.
У чому трагедія коня Шептала? Він виявився внутрішньо недостатньо сильним, аби протистояти натовпу.
Чому автор дає коню кличку Шептало? Шептало — від слова «шептати», притишено говорити, шепотіти. Будучи сміливим, маючи глибоку душу і світлий розум, кінь водночас нерішучий, залежний, готовий змиритися. Він заявляє про свої права ніби пошепки, з обережністю проявляє власний потяг до волі і врешті-решт нехтує правом самостійного життєвого вибору.)
Риси коня Шептала:
- покірний
- роботящий
- пишається своїм походженням
- любить волю
- здатний до критичного мислення
- поважає Степана
Образ коня Шептала уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність.
“Білий кінь Шептало” цитатна характеристика
«Це він, білий кінь, жене до водопою і сірих, і вороних, і гнідих, і перистих. І Степана разом з ними, всесильного, милостивого й злого Степана, а сам ні від кого не залежить і нікому не кориться».
«Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться».
«Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»;
«Я інакший, ніж вони…»;
«А коли здохне, люди здеруть шкуру і закопають під ліском»;
«Він не мститиметься Степанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней»
«Він усе забуває, окрім, одного: тремтливої ілюзії волі та влади»;
«Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста»;
«Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника».
«Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки».
“….відчув себе таким сильним, що знову заіржав, цього разу грізно та бойовито, перегукуючись з громами.
«… і Шептало побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах. Здивований, він перечекав, не рухаючися з місця, щоб не скаламутити води, поки небо знову засвітилось, і знову побачив свою чисту, прекрасну білизну».
«Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника».
Характеристика Степана “Білий кінь Шептало”
Степан – так звали конюха із твору “Білий кінь Шептало”.
Риси характеру Степана
- добрий, ніколи не посилає Шептала на важку роботу
- працьовитий
- розуміє коней
- маленький чоловік, землисто-сірий
- брудні, коряві ручиська, приземлений розум
- турботливий
- всесильний, милостивий, злий
Конюх Степан “Білий кінь Шептало” цитати
«Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ним цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі! А хіба ці гніді, сірі, перисті, вороні, сиві розуміють?»
«Степанова добрість, Степан ніколи не вб’є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить».
«Степан озирається і, ніби вперше помітивши Шепталову сваволю, люто блимає з-під рудих брів: — «Ах ти ж, ледаче зілля!».
Боже мій, це матеріал найпрекрасніше, що я бачив!
О привіт і я тут
топ