Головні герої «Капітанська дочка»

Головні герої Капітанська дочка

«Капітанська дочка» — одне з перших і найбільш відомих творів російської історичної прози, роман О. С. Пушкіна, присвячений подіям Селянської війни 1773-1775 років під проводом Омеляна Пугачова. Головні герої твору «Капітанська дочка» проживають в уяві кожного читача незвичайне життя.

Головні герої «Капітанська дочка»

Головний герой «Капітанської дочки» — Петро Андрійович Гриньов. Чесний, порядний, до кінця вірний своєму обов’язку молодий чоловік. Йому 17 років він російський дворянин, тільки що поступив на військову службу. Одне з основних якостей Гриньова — щирість. Він щирий з героями роману і з читачами. Розповідаючи про своє життя, він не прагнув прикрасити його. Напередодні дуелі з Швабріним, він схвильований і не приховує цього: «Зізнаюся, я не мав тої холоднокровності, якою хваляться майже завжди ті, які знаходилися в моєму становищі». Також прямо і просто говорить він і про свій стан перед бесідою з Пугачовим в день захоплення їм Білогірської фортеці: «Читач легко може собі уявити, що я не був абсолютно холоднокровний». Гриньов не приховує і негативних вчинків (випадок в трактирі, під час бурану, у розмові з Оренбурзьким генералом). Грубі помилки спокутуються його каяттям (випадок з Савелічем).

Гриньов не був боягузом. Він без вагання приймає виклик на дуель. Він один з небагатьох виступає на захист Білогірської фортеці, коли, не дивлячись на команду коменданта, «зляканий гарнізон не рухається з місця». Він повертається за відсталим Савелічем. Ці вчинки також характеризують Гриньова, як людину, здатну любити. Гриньов не злопам’ятний, він щиро мириться з Швабріним. Йому не властива зловтіха. Їдучи з Білогірської фортеці, зі звільненої за наказом Пугачова Машею, він бачить Швабрина і відвертається, не бажаючи «тріумфувати над приниженим ворогом». Відмінна риса Гриньова — звичка платити добром за добро умінням бути вдячним. Віддає Пугачову свій кожух, дякує за порятунок Маші.

Пугачов Омелян Іванович — вождь антидворянського повстання, що називає себе «великим государем» Петром III. Пугачов один з головних героїв повісті Пушкіна «Капітанська дочка», загарбник фортеці, в якій знаходяться головні герої повісті. Цей образ у романі багатогранний: Пугачов і злісний, і великодушний, і хвалькуватий, і мудрий, і огидний, і всевладний, і залежний від думок оточення. Образ Пугачова дан в романі очима Гриньова — незацікавленого особи. На думку автора, це має забезпечити об’єктивність подачі героя. При першій зустрічі Гриньова з Пугачовим зовнішність бунтаря нічим не примітна: це 40-річний мужик середнього зросту, худорлявий, широкоплечий, з сивиною у чорній бороді, з бігаючими очима, приємним, але лукавим виразом обличчя. Друга зустріч з Пугачовим, в обложеній фортеці, дає інший образ. Самозванець сидить у кріслах, потім гарцює на конях в оточенні козаків. Тут він жорстоко і нещадно розправляється з захисниками фортеці, що не присягнули йому на вірність. Створюється відчуття, що Пугачов грає, зображуючи «справжнього государя». Він, з царської руки, «страчує так страчує, милує так милує». І тільки під час третьої зустрічі з Гриньовим Пугачова розкривається повністю. На козацькому бенкеті зникає лютість вождя. Пугачов співає свою улюблену пісню («Не шуми, мати зелена дубровушка») і розповідає казку про орла і ворону, які відображають філософію самозванця. Пугачов розуміє, яку небезпечну гру він затіяв, і яка ціна в разі програшу. Він не довіряє нікому, навіть своїм найближчим сподвижникам. Але все-таки сподівається на краще: «А хіба немає удачі удалому?» Але надії Пугачова не виправдовуються. Його заарештовують і страчують: «і кивнув йому головою, яка через хвилину, мертва і закривавлена, показана була народу» Пугачов невіддільний від народної стихії, він веде її за собою, але в той же час залежить від неї. Невипадково перший раз в повісті він з’являється під час снігового бурану, серед якого він легко знаходить дорогу. Але, в той же час, він вже не може звернути з цього шляху. Утихомирення бунту рівнозначно смерті Пугачова, що і відбувається у фіналі роману.

Швабрин Олексій Іванович — дворянин, антипод Гриньова в романі. Швабрин смаглявий, негарний собою, жвавий. Він служить в Білогірської фортеці п’ятий рік. Сюди переведений за «вбивство» (на дуелі заколов поручика). Відрізняється насмішкуватістю і навіть презирливістю (під час першої зустрічі з Гриньовим він дуже глузливо описує всіх мешканців фортеці). Швабрин дуже розумний. Безсумнівно, він освіченіший Гриньова, був навіть пов’язаний з В. К. Тредіаковським. Швабрин залицявся до Маши Миронової, але отримав відмову. Не пробачивши їй цього, він, бажаючи помститися дівчині, розпускає про неї брудні чутки (рекомендує Гриньову подарувати їй не вірш, а сережки: «знаю з досвіду її вдачу і звичай», відгукується про Машу, як про останню дурепу і так далі). Все це говорить про духовне безчестя героя. Під час дуелі з Гриньовим, який захищав честь улюбленої їм Маші, Швабрин завдає удар у спину (коли противник озирається на поклик слуги). Потім читач підозрює Швабрина в таємному доносі батькам Гриньова про дуель. Через це батько забороняє Гриньову шлюб з Машею. Повна втрата уявлень про честь призводить Швабрина до зради. Він переходить на бік Пугачова і там стає одним з командирів. Користуючись своєю владою, Швабрин намагається схилити до союзу Машу, тримаючи її у себе в полоні. Але, коли Пугачов, дізнавшись про це, хоче покарати Швабрина, той валяється у нього в ногах. Підлість героя обертається його ганьбою. Наприкінці роману, потрапивши в полон до урядових військ, Швабрин доносить на Гриньова. Він стверджує, той теж перейшов на бік Пугачова. Таким чином, у своїй підлості цей герой доходить до кінця.

Марія Іванівна Миронова — головний жіночий персонаж повісті, та сама капітанська дочка, через яку повість носить таку назву. Маша — це дівчина років вісімнадцяти, миловидна, скромна, здатна гаряче і віддано любити. Цей образ уособлює собою високу моральність і душевну чистоту. Цікава така деталь: у романі наводиться дуже мало розмов, взагалі слів Маші. Це невипадково, оскільки сила цієї героїні не в словах, а в тому, що слова її і вчинки завжди безпомилкові. Все це свідчить про надзвичайну цілісності Маші Миронової. З простотою Маша з’єднує високе моральне почуття. Вона відразу вірно оцінила людські якості Швабрина і Гриньова. І в дні випробувань, яких чимало випало на її долю (захоплення фортеці Пугачовим, смерть обох батьків, полон у Швабрина), Маша зберігає непохитну стійкість і присутність духу, вірність своїм принципам. Нарешті, у фіналі повісті, рятуючи улюбленого Гриньова, Маша як рівна з рівною розмовляє з невпізнаної нею імператрицею і навіть суперечить їй. У підсумку героїня здобуває перемогу, визволяючи Гриньова з в’язниці. Таким чином, капітанська дочка Маша Миронова є носієм кращих рис жіночого характеру.

Іван Кузьмич Миронов — капітан фортеці, в якій розгортаються події повісті Пушкіна «Капітанська дочка». Це другорядний персонаж, батько головної героїні. За сюжетом його фортецю захоплюють бунтівники під проводом Пугачова. Капітан Миронов — комендант Білогірської фортеці, добрий, чесний, глибоко порядна людина, вірний служака, що не порушив присягу навіть перед обличчям смерті.

Василиса Єгорівна — дружина капітана Миронова, добра, господарська, гаряче любить чоловіка і дочку. Жінка, яка в курс всіх подій у фортеці.

Андрій Петрович Гриньов — батько Петруші, в молодості служив при графі Мініх і вийшов у відставку прем’єр-майором. Для свого єдиного сина не шукає легких шляхів, тому відправляє його на службу не до Петербурга, де розквартирований полк, до якого Петруша був приписаний, а в глибинку, в армію, в Білогорську фортецю.

Явдоха Василівна Гриньова — мати Петруши, жінка, яка народила 9 дітей, 8 з яких померли в дитинстві, так що Петруша виявився єдиним сином подружжя Гриньових.

Бопре — гувернер Петруши, який у Франції був перукарем.

Савеліч — дядько Петруши, тобто кріпак Гриньових, який виховував Петрушу, стежив за дитиною, поки той підростав. Відправлений разом з Петром у фортецю. Завдяки Савелічу Петро Гриньов не був страчений Пугачовим.

Іван Іванович Зурін — ротмістр, який обіграв Петрушу в Симбірську. Наприкінці повісті сприятиме затриманню втікача Швабрина.

Головні герої роману «Капітанська дочка» — Петро Гриньов і Олексій Швабрин відразу ж привертають увагу читача. З самого початку знайомства з ними з’ясовується, що спільного у цих людей дуже і дуже мало. Втім, вони обоє молоді, зухвалі, гарячі, розумні і, на додачу до всього, мають дворянське походження. Доля розпорядилася таким чином, що обидва вони опинилися в далекій фортеці і обидва закохалися в капітанську доньку Машу Миронову. І саме в почутті до Маші починає проявлятися відмінність між героями. Ще до того як Петро Гриньов познайомився з Машею, Швабрин уже подбав про те, щоб представити її потенційному суперникові «досконалою дурепою». Швабрин уїдливий і глузливий, він намагається висміяти все і всіх навколо себе. Саме тому Гриньову стає все важче і важче з ним спілкуватися. «З О. І. Швабріним, зрозуміло, бачився я кожен день; але час від часу бесіда його ставала для мене менш приємною. Повсякчасні жарти його щодо сім’ї коменданта мені дуже не подобалися, особливо колючі зауваження про Марію Іванівну. Іншого суспільства в фортеці не було, але я іншого й не бажав ».

Перша велика сварка, яка призвела до дуелі, спалахнула між Швабріним і Гриневим саме через Машу. Швабрин намірився зганьбити чесне ім’я дівчини, спробував показати її в найбільш невигідному світлі. Сварка показала Гриньову справжнє обличчя його супротивника. І він уже зовсім інакше оцінює свого недавнього співрозмовника, з яким до цього перебував в самих дружніх відносинах. Вже тільки потім Петро Гриньов дізнається, що, виявляється, Швабрин живить до Маші ніжні почуття. Він навіть сватався до капітанської доньки, правда, отримав відмову. Тільки тоді Петро Гриньов здогадався, що насправді Швабрин спеціально хотів зганьбити бідну дівчину в його очах. Швабрин побоювався суперництва і робив все можливе, щоб усунути перешкоду в особі Гриньова. Читачеві здається дивним, що така проста дівчина, як Маша Миронова, могла викликати до себе інтерес у Швабрина. Очевидно, скромна витонченість, чуйність і ніжність Маші здалися Швабрину цілком гідними уваги. Відмова Маші ранить самолюбство Швабрина і робить неможливим продовження з нею будь-яких відносин. Чи треба говорити, що щасливий закоханий Петро Гриньов швидко стає ворогом Швабрина. Швабрин не відрізняється благородством. Саме тому він легко здійснює зраду і переходить на сторону Пугачова. Як був здивований Петро Гриньов, коли побачив Швабрина серед наближених Пугачова. Про що може свідчити зрада дворянина? Насамперед це означає, що слово «честь» — для нього порожній звук. Швабрин боїться розлучитися з життям, і він готовий на все заради свого порятунку, тому й стає на бік заколотників. І тепер забута присяга, дана государині, забуті всі ідеали і традиції дворянства. Гриньов отримав виховання в сім’ї відставного військового і сам став офіцером. Офіцерська честь для нього понад усе. Тому, незважаючи на смертельну небезпеку, Гриньов не змінює військовій присязі і насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову. Таким чином, суперники в коханні виявляються по різні сторони барикади.

Два офіцери — Петро Гриньов і Олексій Швабрин — поводяться зовсім по-різному: перший слідує законам офіцерської честі і зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гриньов і Швабрин — носії двох принципово різних світоглядів. Саме такі головні герої повісті «Капітанська дочка» в зображенні автора.

Характеристика головних героїв «Капітанської дочки» допоможе зрозуміти їх внутрішній світ і причини вчинків. Тепер ви знаєте хто головні герої оповідання «Капітанська дочка», яких ви і так повинні прекрасно пам’ятати якщо читали твір повністю.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *