Вірш Горація «До Мельпомени» став першим серед поезій, присвячених усвідомленню поетом досягнень свого творчого шляху.
Горацій «До Мельпомени» аналіз (паспорт)
Ця ода в оригіналі має назву “Exegi monumentum” (з лат. Я спорудив пам’ятник).
Автор – Квінт Горацій Флакк (Італія)
Літературний рід твору: лірика.
Жанр – ода
Ода – це вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими подіями, діяльністю історичних осіб
Тема – безсмертя мистецтва
Ідея – ствердження, що мистецтво вічне.
Основна думка – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях.
Провідний мотив – увічнення пам’яті поета в його творчому доробкові, який буде потрібен майбутнім поколінням.
Настрій – трагічний, драматичний.
Художні засоби:
- епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін.
Мельпомена – це муза трагедії. Але спочатку розумілася як муза пісні взагалі.
У вірші 16 рядків, він написаний малим асклепіадовим віршем.
В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.)
У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.)
У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.)
«До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.
