Готфрід Вільгельм Лейбніц біографія

Готфрід Вільгельм Лейбніц біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті.

Готфрід Вільгельм Лейбніц біографія

Готфрід Вільгельм Лейбніц був німецьким математиком і філософом.

Готфрід Вільгельм Лейбніц народився 1 липня 1646 у м. Лейпцигу. Батько його був викладачем етики. У ранньому віці, Готфріда відправляють у Микільську школу Лейпцига. До моменту своєї смерті 1652 р, батько сам навчав сина історії. До восьми років хлопчик вже освоїв латину. До дванадцяти років, вільно читаючи на латині, він приступає до вивчення грецької мови. Слідом за цим, він має намір вивчити логіку, і навіть береться за вдосконалення її доктрин, а далі починає своє знайомство з працями схоластиків і протестантських богословів.

У п’ятнадцять років Лейбніц стає студентом-законоведом Лейпцігського університету. Проведені там два роки хлопчик присвячує вивченню філософії під керівництвом Якова Томазія, послідовника нео-арістотелізму. Ім’я цього викладача було широко відомо, оскільки вважалося, що саме він звів історію та філософію в Німеччині в ранг наук. Тому Лейбніц отримує прекрасну можливість ознайомитися з ідеями сучасних йому мислителів, які зробили свій внесок і зробили переворот у науці й філософії. В цей же час Лейбніц приймається за вивчення математики, і влітку 1663, під час подорожі до Парижа, Лейбніц, зупинившись у м. Йена, з відзнакою закінчує курс математики під керівництвом Є. Вайгеля. Наступні три роки Лейбніц присвячує вивченню права.

У 1666 р він отримує ступінь «доктора правознавчих наук», після чого має намір домогтися посади асесора. Але, з причини того, що Лейбніц був ще надто молодий, університет його кандидатуру на цей пост навіть не розглядає. У засмучених почуттях, Лейбніц назавжди залишає свою батьківщину. Він надійде в Альтдорфскій університет, де напише докторську дисертацію «Вступні міркування на тему двоїстого характеру юриспруденції». У листопаді 1666 Лейбніц отримує ступінь доктора правознавчих наук і дозвіл займатися юридичною практикою. Пропозиція вступити на викладацьку посаду Лейбніц не приминає, заявляючи, що у нього інші плани на майбутнє.

До того часу, як йому виповнився двадцять один рік, Лейбніц встиг написати ряд наукових нарисів. Один з них отримав високу оцінку фахівців, як за те, що автор зробив спробу відновлення зводу законів римського права, так і за те, що він доступно і чітко довів необхідність використання історичного методу в юриспруденції. Одним з поворотних подій у житті Лейбніца стає зустріч з політичним діячем Іоганном Крістіаном фон Бойнебургом. Фон Бойенбург бере Лейбніца собі в помічники, а також представляє його курфюрсту Майнца. З метою отримання підвищення по службі, Лейбніц пише для того статтю, услід за чим йому надходить пропозиція від курфюршества допомогти в редагуванні правового кодексу.

У 1669 р. Лейбніц отримує посаду асесора в Апеляційному суді. Після смерті фон Бойнебурга 1672 р, Лейбніц продовжує трудитися в його вдови, яка 1674 р. звільняє його від займаної посади.
У цьому ж році Лейбніц пише свою роботу «Роздуми на тему громадської безпеки». У книзі він розмірковує на тему захисту кордонів Німеччини та формування нового союзу німецьких монархій, і заявляє про те, що європейським державам не слід втрачати сил на міжусобні війни, а, натомість, спрямувати спільні зусилля на підкорення нехристиянського світу, а також остаточно приєднати Єгипет до земель Франції. Після цієї публікації, 2 лютого 1672, на запрошення державного радника Франції Симона Арно де помпонами, Лейбніц відправляється в Париж. Крім високого політичного статусу, Франція досягла також значних успіхів у розвитку наук і математики, що мало великий вплив на Лейбніца. Ще перебуваючи в Майнці, він задався питанням причинного зв’язку між старими і новими методами філософії. Результатом його роздумів став лист Якову Томазо, в якому давалося механічне пояснення природи з погляду величини, рухи і форми. Перед від’їздом з Майнца, Лейбніц оприлюднить свої відкриття, найбільш значущим з яких стала рахункова машина, здатна виконувати операції множення, додавання, віднімання, ділення і витягання кореня. Ця машина була представлена в Паризької академії наук і в Королівському суспільстві в Лондоні. Саме завдяки цьому винаходу в квітні 1673 Лейбніца приймають у Королівське товариство.

Після довгої подорожі в Лондон, 1676 р. Лейбніц виявляється в Ганновері. Якраз під час цієї поїздки Ньютон і звинувачує Лейбніца в тому, що той вкрав його невидану роботу по обчисленням. На своєму шляху в Ганновер, Лейбніц зупинявся в Гаазі, де зустрічався з Левенгуком — вченим, який відкрив існування мікроорганізмів. У Ганновері Лейбніц надходить на пост таємного радника юстиції, який і буде займати все життя. У герцогстві Брунсвік він стає істориком і куратором герцогської бібліотеки, а також і політичним радником. Його праці в цей період зачіпають питання політики, теології та історії. Однак у північній Німеччині Лейбніца мало хто жалував.

Родині Брунсвік Лейбніц прослужить сорок років, переживши правління трьох спадкових принців. Таким чином, Лейбніц потрапляє в політичне оточення, певне династичними цілями Німецької держави. Цей час Лейбніц присвячує розумовим заняттям логікою, фізикою, філософією, удосконалюючи свої праці по обчисленнями і інших питань математики.

У 1674 році він приступає до роботи над численнями і, до 1677, представляє власну послідовну систему, яка, однак, буде опублікована лише в 1684 р .Пізні публікації 1682-1692 р.р. значною мірою покращують його математичну і наукову репутацію. Курфюрст Ернст Август, з метою довести правомірність династичних амбіцій роду Брунсвік, доручає Лейбніцу написати історію дому. А тому, в 1687-1690 р.р. Лейбніц, в пошуках архівних документів, подорожує по Німеччині, Італії та Австрії. У 1708 р. в науковому журналі Королівського товариства з’являється стаття Джона Кейла, в якій той звинувачує Лейбніца в плагіаті ідей Ньютона. Останні тридцять років свого життя Лейбніц займається питаннями математики, богослов’я, історії, юриспруденції, політики, науки і філософії.

14 листопада 1716, внаслідок погіршення здоров’я, Готфрід В. Лейбніц вмирає. Останні його дні ознаменувалися численними сварками, а тому на похорон вченого з’явився тільки його особистий помічник. Понад п’ятдесят років після похорону на могилі Лейбніца не було ніяких розпізнавальних знаків.

Автор: Гнатюк У рубриці: Математики

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *