«Гранатовий браслет» переказ

«Гранатовий браслет» стислий переказ повісті Купріна можна прочитати за 5 хвилин та згадати всі головні події.

«Гранатовий браслет» Купрін переказ

Головні герої повісті — княжна Віра Миколаївна Шеїна; її чоловік Василь Львович, її сестра — Ганна, її брат Микола Миколайович.

З перших рядків Купрін розповідає про головну героїню, Віру Миколаївну Шеїну, яка зі своєю сім’єю тимчасово живе на дачі, оскільки в її міському будинку ремонт. На вулиці вересень, але настають іменини Віри Миколаївни, і вона отримує в подарунок від чоловіка перлинні сережки. Збираються гості, приїжджає сестра Анна — повна протилежність Віри Миколайович: некрасива, але чуттєва, в той же час вельми грандіозна, жива, приваблива. Приїжджає генерал Аносов, бойовий товариш батька Анни і Віри, відважний, добрий, з веселою вдачею.

Гості починають грати в покер, Віра Миколаївна зауважує, що всього гостей — тринадцять і це пробуджує в ній забобонні страхи. Вона виходить на кухню і отримує від покоївки згорток без підпису. Розгорнувши згорток, Віра Миколаївна виявляє футляр, в якому лежить золотий браслет з камінням і записка. У записці говориться, що цей браслет носила ще прабабка дарувальника, і, нібито браслет наділяє носять його жінок даром передбачення. Крім того, автор навіть не просить не гніватися на його за те, що він любить Віру Миколаївну вже сім років. Записка виявляється підписана ініціалами Г.С.Ж. Віра Миколаївна вирішує після відходу гостей показати подарунок і записку чоловікові.

В цей же час її чоловік займає гостей розповідями, в яких найменше правди. Серед цих оповідань і розповідь про нещасного закоханого в Віру Миколаївну, який нібито посилав їй щодня пристрасні листи, а потім постригся в ченці; а померши, заповідав Вірі два гудзики і флакон парфумів з його сльозами.

Настає вечір. Багато гостей роз’їжджаються, залишається генерал Аносов, який розповідає про своє одруження. До весілля його дружина була свіжою дівчинкою з довгими віями, але вже через три місяці після весілля ходила в брудному халаті, нечесана і лаялася, як кухарка. Незабаром вона втекла від Аносова з актором, а коли спробувала повернутися, Аносов її не прийняв. Потім Аносов додає, що любов має бути трагедією і ніякі життєві зручності, компроміси і розрахунки не повинні її стосуватися.

Він цікавиться історією, про яку розповідав чоловік Віри Миколаївни, і чує від неї, що це загадковий Г.С.Ж.
Служить (стало ясно за листами) дрібним чиновникам і завжди знає, де, і що робить Віра Миколаївна. Аносов каже, що, можливо, це маніяк, а потім вирішує, що може бути, це саме така любов, про яку марять жінки і на яку більше не здатні чоловіки.

Чоловік Віри Миколаївни та її брат вирішують за ініціалами в списках міських службовців знайти шанувальника, оскільки бояться, що за браслетом можуть слідувати й інші подарунки, і, відповідно, розтрата казенних грошей.

Загадковим Г.С.Ж. виявляється дрібний чиновник Желтков, що живе під самим дахом в одному бідному домі. Йому повертають браслет, він же зізнається, що любить дружину князя ось вже сім років, а посилка браслета — дурість.

Увечері Віра Миколаївна каже чоловікові, що відчуває, що та людина вб’є себе. Незабаром з однієї з газет вона дізнається про самогубство Желткова, пояснюване розтратою казенних грошей, про які було сказано в передсмертній записці. У цей же вечір листоноша приносить лист від Желткова, у листі йдеться про те, що Віра Миколаївна була єдиною радістю в його житті, і просить після його смерті зіграти або попросити зіграти для нього сонату Бетховена D — dur № 2.

Віра Миколаївна вирішує з’їздити в місто, знайти квартиру Желткова. Коли вона бачить покійного і умиротворення на його обличчі, вона розуміє, що та любов, про яку мріє кожна жінка, пройшла повз неї. Повернувшись, додому, Віра Миколаївна просить подругу-піаністку зіграти щось. І по збігу обставин вона виконує ту сонату, про яку просив Желтков. Як тільки вона чує музику, з очей її починають лити сльози…Для неї це знак, що її пробачили…

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *