«Гранатовий браслет» сюжет

«Гранатовий браслет» — повість Олександра Купріна 1911 року. В основу сюжету була покладена реальна історія, яку Купрін наповнив сумною поезією.

«Гранатовий браслет» сюжет

У день своїх іменин княгиня Віра Миколаївна Шеїна отримала від свого давнього, анонімного шанувальника в подарунок браслет, прикрашений рідкісним зеленим гранатом. Будучи заміжньою жінкою, вона вважала, що не має права отримувати будь-які подарунки від сторонніх чоловіків. Її брат, Микола Миколайович, помічник прокурора, разом з князем Василем Львовичем знайшов відправника. Ним виявився скромний чиновник Георгій Желтков. Багато років тому він випадково на цирковій виставі побачив в ложі княгиню Віру і закохався в неї чистим і нерозділеним коханням. Кілька разів на рік, на великі свята він дозволяв собі писати до неї листи.

Тепер, після розмови з князем, йому стало соромно за ті вчинки, які могли скомпрометувати невинну жінку. Однак, його любов до неї була настільки глибока і безкорислива, що він не міг уявити вимушену розлуку, на якій наполягали чоловік і брат княгині. Після їх відходу він написав прощального листа до Віри Миколаївни, в якому вибачався перед нею за все і просив послухати L. van Beethoven. Son № 2, ор. 2. Largo Appassionato. Потім він відніс квартирній господині повернений йому браслет з проханням повісити прикрасу на ікону Божої Матері (за католицьким звичаєм), замкнувся у своїй кімнаті і застрелився, не бачачи сенсу в подальшому своєму житті. Желтков залишив посмертну записку, в якій пояснив — застрелився з причини розтрати державних грошей.

Віра Миколаївна, дізнавшись про смерть Г. С. Ж., запитала дозволу чоловіка і поїхала на квартиру самогубці, щоб подивитися хоча б раз на людину, яка стільки років сумирно любила її. Повернувшись додому, вона попросила Женню Рейтер зіграти щось, не сумніваючись, що та зіграє саме ту частину сонати, про яку писав Желтков. Сидячи в квітнику під звуки прекрасної музики, Віра Миколаївна притулилася до стовбура акації і плакала. Вона зрозуміла, що та любов, про яку говорив Аносов, про яку мріє кожна жінка, пройшла повз неї. Коли піаністка закінчила грати і увійшла до княгині, та стала цілувати її зі словами: «Ні, ні, — він мене пробачив тепер. Все добре.»

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *