Григорій Квітка-Основ’яненко біографія коротко

григорій квітка основ'яненко біографія скорочено Письменники

Квітка-Основ’яненко біографія скорочено розповість про життя та творчість відомого митця.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози.

Григорій Квітка-Основ’яненко біографія скорочено

Справжнє ім’я – Григорій Федорович Квітка

Народився 29 листопада 1778 р. у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Саме від назви слободи і походить його псевдонім – Основ’яненко.

Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу.

В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана.

Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі.

В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду.

Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття).

Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”.

Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.

Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р.

У 1837р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком».

У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника.

Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.

Квітка-Основ’яненко творчість

  • Конотопська відьма (1833)
  • Салдацкий патрет (1833)
  • Маруся (1834)
  • Сватання на Гончарівці (1835)
  • Шельменко-денщик (1835)
  • Козир-дівка (1838)
  • Ганнуся (1839)
  • Бой-жінка (1840)
  • роман «Пан Халявский» (1840)
  • Сердешна Оксана (1841)
  • нарис «Головатый» (1839)
  • нарис «Украинцы» (1841)
  • нарис «История театра в Харькове» (1841

У його творчості є елементи сентименталізму, і реалістичне зображення життя, і синтез мистецьких тенденцій минулого (бароко, бурлеск).

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Марина

    Щиро дякую!!! Дуже допомогли)

    Відповіcти