Гуморески Глазового про кумів

Павло Глазовий написав безліч цікавих та смішних гуморесок про відносини та пригоди кумів. В цій статті ми зібрали кращі гуморески Павла Глазового про кумів.

Павло Глазовий гуморески про кума

Гумореска Павла Глазового «Геніальний кум»

Гумореска Павла Глазового «Ой машина ти желєзна»

Гумореска Павла Глазового «Кум на причепі»

Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом дикарями були»

Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом патрулями були»

Гумореска Павла Глазового «Кумів моціон»

Гумореска Павла Глазового «Кумів реактор»

Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом мед качали»

Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом полювали»

Гумореска Павла Глазового «Як мій кум був моржем»

Гумореска Павла Глазового «Як вареники варили кум і я»

Гумореска Павла Глазового «Як куми футболістами були»

Гумореска Павла Глазового «Бувальщина»

Гумореска Глазового «КУМОВА ТЕОРІЯ»

В кума явно поправляються діла:
Жінка куряче хазяйство завела.
На городі, за городом і в садку
Тільки й чути: ко-ко-ко, ку-ку-рі-ку!
Господиня любить курочок своїх:
Всі жвавенькі та білесенькі як сніг,
Ще й окремо, не у курячій юрбі,
Три цесарочки розгулюють собі.
Кум сердито на цесарок погляда:
— Ну, — говорить, — то не птиця, а біда.
Де вони на нашу голову взялись?
Ти до нечисті цієї придивись.
Щось приблудне, незавидненьке, рябе,
А я к любить, стерво капосне, себе!
Ходить гордо та голівкою трясе,
А яєчка рідко, наволоч, несе.
Всіх порізав би, та жінка не дає.
Хай, як знає, то вже діло не моє.
Полюбуйся, вийшла з хати: «Ціп, ціп, ціп!»
Щось там кидає з торбини, кришить хліб.
А цесарки — тут як тут, уже клюють,
Бідним курочкам ні крихти не дають.
Б’ють, клятющі, виривають із дзьобів.
Слава Богу, що нема у них зубів.
Жінка тішиться, як дівчина мала,
Що таких собі бандиток завела…
Я дивуюся: — Ти, куме, як дитя.
Вліз по вуха в дрібновласницьке життя.
Ти ж розв’язував проблеми світові,
А тепер у тебе кури в голові.
Про цесарок нісенітниці плетеш.
То ж порода, а по суті, кури теж…
— В тім то й справа, що порода, — каже кум, —
Це якраз і виклика багато дум.
Значить, курка теж нахабною бува,
Крихту в ближнього із рота вирива.
Я вбачаю саме в тому головне,
Що таке ж воно нікчемне і дурне,
А нахабством виділяється страшним,
Навіть сильні відступають перед ним.
То давай тепер замислимося ми,
Чи буває щось подібне між людьми?
Телевізора, будь ласка, увімкни,
Коли грають там патлаті крикуни.
Під гарчання, галалакання і свист
Там стрибає, так би мовити, артист.
Пика з патлами заповнила екран,
Очі вилупив на тебе, як баран,
І горлає найбезглуздіші пісні,
Демонструючи позиції брудні.
Цей нахабством найсильнішого заб’є.
Він суперникам дихнути не дає.
Ось у цьому й проявляється вона —
Та порода нахабнюща, пробивна.
Тут точнісінько те саме бачим ми,
Що буває між цесарками й курми.
Ти смієшся — це для тебе юринда,
А для людства — це трагедія й біда.
Зовсім іншою історія була б,
Якби менше на землі було нахаб.
Революції і війни прогули —
Скільки горя бідним людям принесли!
А згадай, які прославились тоді
Теоретики, мислителі, вожді.
Той заочно, «на халяву», щось кінчав,
Той на батюшку учитися почав,
Той ніякої освіти не здобув,
той ім’я своє і прізвище забув.
Але владу захопили, узяли
Через те, що нахабнючими були.
Та й тепер ми скільки бачимо козлів,
Що зв’язати незугарні пари слів,
А вони ж у вищих органах сидять,
А вони ж кудись ведуть, «руководять»,
Бо нахабство — в їхній суті, в глибині,
У породі. на самісінькому дні.
Є нахраписті породи між курми,
То чому б таким не буди між людьми? —
Це порівняння обурює мене:
— Вибач, куме, ти патякаєш дурне.
Птиця, кури — то ж тваринний темний світ
І з людським його порівнювать не слід.
Ці теорії засуджено давно.
лізеш, куме, наче п’яний у багно. —
Кум затявся на своєму: — Біс один,
Чи торкається людини, чи тварин,
Бо нахабство — категорія така,
Що ніколи у природі не зника.
Де ні честі, ані совісті нема. —
Там нахабство всі позиції займа.
Доки совісний обдума сім разів,
Нахабнючий не обдумуючи з’їв.
Доки чесний щось облизувать почне,
Нахабнючий не жувавши проковтне.
Це теорія, можливо, й не нова,
Але з курячих стосунків виплива —
І не можна заперечити її,
Бо це дійсність, а не вигадки мої.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *