Гуморески про дружбу

загадки про дружбу

Потрібно з обачністю ставитися до оточуючих, але, знайшовши близьку людину — друга, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом. Гуморески про дружбу наголошують на важливості друзів у житті кожної людини.

Гуморески про дружбу

Жартівник

В нас жартун у класі є,
Всім він прізвиська дає.
Каже: — Я мастак до жартів! —
Та чого ті жарти варті?
Зве він «Савою» — Савенка,
«Головою» — Головенка,
А Саченкову — «Сачок»,
Маслаченка «Маслачок»
Зве Зарудного — «Заруда»…
А його всі звуть — «Зануда».
(Грицько Бойко)

Взяв приклад

— Приклад списував у кого? —
Запитав учитель строго.
— Та казали ж ви у класі,
І казав мій тато,
Що з відмінника Івася треба приклад брати…
Не роззява ж я з роззяв, —
Я у нього приклад й взяв.
(Грицько Бойко)

Товариська допомога

В Данька до математики незаперечний хист.
Данько моргає: «Братики, та я ж не егоїст: ?
Кому скатати — прошу! Ось мій домашній зошит!»
Приємна в хлопця риса є: одверта він душа.
Три парти в нього списує, і кожен поспіша.
Списали й кажуть: «Класно! Данько одвів біду!»
І радий той: «Ну, ясно! Хіба я підведу?»
А друзі необізнані з рівняннями й кутами…
А друзі прямо визнані незнайки і нетями!
Це так Данько їм скільки міг «по-товариськи» допоміг!
(Інна Кульська)

Вчотирьох від одного

— Чого тікаєте в розгін?
Ви ж вчотирьох, а він — один!
— А ми не знаєм, — каже Влас, —
За ким він гониться із нас!
(Грицько Бойко)

Секрет по секрету

Я вмію держать
За зубами язик.
А от мій товариш до цього не звик.
Секрет він почує від мене —
І зразу ж секрет у Семена.
Семен по секрету розкаже рідні,
І мій же секрет
По секрету — мені!
(Грицько Бойко)

Настирливий

— Ти спиш, Семене, при вікні?
— Ні
— То, може, плачеш в тишині?
— Ні
— Одержав вісті ти сумні?
— Ні.
— То просто думаєш, дивак?
— Так.
— Про що ж ти думаєш, Семене?
— Щоб відчепився ти від мене!
(Грицько Бойко)

Подвиг Івася

У автобус на зупинці увійшла бабуся.
Хлопчик швидко підхопився, весело всміхнувся.
— Я постою, не біда… Сядьте, — мовив басом.
Сам навколо погляда, чи не скажуть часом:
«Молодчина наш Івась, він культурний, чемний…
Наш Івась в четвертий клас ходить недаремно!»
… Та ніхто його чомусь похвалить не хоче.
І тоді він до бабусі нахиливсь й шепоче:
«Ну, здається, вже у вас відпочили ніжки.
Може, сходити вам час? Я посиджу трішки…»
(Михайло Білецький)

Найсильніший

Запитали раз у Васі:
— Найсильнішй хто у класі?
— Певно, я, бо позавчора
Говорили всі на зборах,
Що вже третій рік підряд
Сам тягну весь клас назад…
(Михайло Хижко)

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *