Характеристика Герасима Калитки «Сто тисяч»

сто тисяч карпенко карий

Образ Герасима Калитки «Сто тисяч» — це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. Цитатна характеристика Герасима Калитки допоможе краще розкрити його образ.

Образ Герасима «Сто тисяч»

План характеристики Герасима Калитки «Сто тисяч»

1. Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».

2. Зовнішність і портрет.

3. Риси характеру героя:

4. Г. Калитка та оточення:

5. Багатство, гроші, земля — ось основна мета в житті заможного селянина.

6. Значення образу Герасима Калитки в українській літературі.

Риси характеру Герасима Калитки 
а) жадність і підступність;
б) заздрість та хитрість;
в) лицемірство і зажерливість;
г) лицемірство та деспотизм.

Г. Калитка та оточення:
а) зневажливе ставлення до освіти, членів родини;
б) постійне прагнення до збагачення;
в) здатність до ризику;
г) знання законів і водночас протиправні дії;
д) обмеженість у якості власного харчування та робітників;
е) чутливість до образи на свою адресу;
є) «невсипущість» (Копач);
ж) грубість і черствість.

Характеристика Герасима Калитки «Сто тисяч»

Зовсім засліплений жадобою до грошей, тому легко стає жертвою досвідчених шахраїв-фальшивомонетників. Зажерливість до накопичення грошей і землі становить основний зміст образу Калитки.

Герой не гребує ніякими способами нажитися, нерідко за рахунок руйнування господарства бідних селян, що через злидні тікають із села, і дрібних поміщиків.

Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя. Від однієї тільки уяви про докуплений шмат землі в Калитки «диханіє спирає».

Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть помолитись наймитам. Вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина.
Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать». Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що «худобу ганять в празник гріх». І авторитетно додає: «Блажен чоловік, іже скоти милує». Його справжня «філософія» шита білими нитками: «Скотина гроші коштує».
Калитка сердиться на копача за те, що той багато їв під час обіду. Він ніколи не п’є за власні гроші, бо «від своєї горілки у грудях пухне».

Прагнення збагачуватися заради самого збагачення без будь-якої іншої мети.

Калитка безмежно радий, що і йому, нарешті пощастило відкрити секрет, як багатіють його конкуренти. Це й засліпило йому очі. Його душею повністю керують багатство і гроші.

Кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядкований здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.

Видаючи власну дочку заміж, Калитка замість обіцяних п’яти тисяч відбувся парами худоби та десятком овець, а на придачу — «гуртом побили зятя й вирядили». Півдня билися, «в хаті назмітали волосся на землі цілу куделю». (Хазяйновитий Роман аж два квача зробив вози підмазувати — не пропадати ж добру!)

Калитка у весільній баталії два зуби втратив, зате грошики зберіг.

Нікому не довіряє, сам гасає, як несамовитий, підганяючи наймитів, рахує кожний окраєць хліба.

Свою жінку змушує іти до церкви пішки, та ще й прикривається сентенціями: «Худобу ганять у празник гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує».

Навіть уві сні ввижаються лини та карасі, за які «можна грошики лупить у городі», або що в нього кум віднімає гроші і уві сні, і наяву все для грошей, ради грошей, через гроші.

Лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля Смоквинова, яку збирався придбати.

Образ Калитки наскрізь сатиричний. Уже саме прізвище «Калитка» (гамак, шкіряна сумка для грошей) відповідає його суті користолюбця, власника.

Роль Герасима Калитки прекрасно виконував сам автор п’єси.

 Цитатна характеристика Герасима Калитки «Сто тисяч»

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;

«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;

«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;

«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;

«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;

«Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…

«…робітники та собаки надворі повинні буть»;

«Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;

«Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;

Відношення Калитки до землі

  • «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку».
  • «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Дихання спирає… а скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнати!..»
  • «Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито… Легко по своїй власній землі ходить».
  • «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»
  • «Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова!.. Краще смерть, ніж такі потері!»

Відношення Калитки до грошей

  • «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми».
  • «Скотина гроші коштує»;
  • «Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»;
  • «Гроші всьому голова»;
  • «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»;
  • «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю»;
  • «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;
  • «З грішми, сказано ж і чорт не брат».
  • «Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»;
  • «Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»;
  • «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;
  • «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається…».
Коментарі:
  1. 9 месяцев ago
  2. 9 месяцев ago
  3. 8 месяцев ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *