Вірш “І все-таки до тебе думка лине” входить до циклу «Невільничих поезій» – циклу, що продемонстрував нову енергійну дикцію української поезії межі століть. Написаний у 1895р.
“І все-таки до тебе думка лине” ідейно-художній аналіз
Жанр “І все таки до тебе думка лине”: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи.
Співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи
У вірші “І все-таки до тебе думка лине” авторка формулює знаменитий афоризм – “Що сльози там, де навіть крові мало!” Тим, хто живе серед бурі, в епоху боротьби й героїки, слід забути “журбу безсилля”. За глибоким переконанням поетеси, лити сльози над українським безталанням — це ще не велика послуга для краю.
«І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю…»
Патріотичний мотив — один з найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими популярними серед частини української інтелігенції.
Ідея “І все таки до тебе думка лине” :
О сліз таких вже вилито чимало,-
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі їм вже литись,-
Що слози та, де навіть крові мало … —
Це заклик до дії за визволення рідного краю.
Вірш «І все-таки до тебе думка лине» — це висновок, результат болючих роздумів авторки: хоч її батьківщина найнещасніша, сама занапащена, але для неї вона найдорожча, а свою любов до рідного краю можна виявити не сльозами, тільки ціною тривалої боротьби за волю, ціною крові, ціною навіть життя:
О, сліз таких вже вилито чимало,— Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже їм литись,— Що сльози там, де навіть крові мало!
