«Іду в полях. Нікого і ніде…» Ліни Костенко

Вірш «Іду в полях. Нікого і ніде…» Ліни Костенко про Батьківщину. Батьківщина для Ліни Василівни – передовсім країна найдорожчих у світі звуків і запахів, барв; це образ, картина, з яким – глибока думка:

«Іду в полях. Нікого і ніде…» Ліна Костенко

Іду в полях. Нікого і ніде.
Півнеба захід — золото червоне.
Я йду, і одуд стежокю іде,
моїх полів маленький чичероне.

Де бджоли носять сонячний пилок
і муравель над здобиччю міркує, —
ледь я зміню дистанцію на крок,
він перепурхне й далі чимчикує.

Я чую смутку пальці крижані.
Розрісся цвинтар. Груша постаріла.
Мабуть, людину десь на чужині
отак би жодна пташка не зустріла.

І він іде, і я собі іду.
Йдемо удвох під вечір по стежині.
А він мені дудукає: ду-ду!
А далі яр і діти у ожині.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Іду в полях. Нікого і ніде…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *