Скорочено біографія Котляревського розповість про життя та творчість відомого українського письменника.
Іван Котляревський біографія скорочено
Іван Петрович Котляревський — український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Він увійшов в історію української культури як зачинатель (родоначальник) нової української літератури.
Народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Спочатку навчався у дяка.
З 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії.
У 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Почав писати “Енеїду”
У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.
У 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу.
У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни.
З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».
У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.
У 1819—1821 — директор Полтавського вільного театру. Для поповнення репертуару театру написав дві п’єси – «Наталка Полтавка» (1819), «Москаль-чарівник»; продовжує роботу над «Енеїдою».
“Енеїда” – перший твір нової української літератури, написаний живою українською мовою. Над поемою Котляревський працював близько 30 років.
“Наталка Полтавка” – перший драматичний твір нової української літератури.
У 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини».
З 1821 року член Вільного товариства любителів російської словесності. Підтримував зв’язки з декабристами.
У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів.
У 1835 р. через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку. Перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.
Помер 10 листопада 1838р. і похований у Полтаві.
