Іван Сенченко біографія

Іван Сенченко біографія скорочено українського письменника викладена в цій статті.

Іван Сенченко біографія

Народився І.Ю. Сенченко 30 січня (12 лютого) 1901 року  в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині, в родині безземельного селянина. Батько майбутнього письменника перепробував чимало професій (працював садівником, білетером кінотеатру, різноробом), але жодна з них не принесла в дім ніякого достатку.

Вчився хлопець спочатку в сільській школі, потім у Костянтиноградському училищі. Після закінчення училища І. Сенченко у 1916—1920 роках навчався в учительській семінарії. Вчителював у рідному селі, потім був інструктором позашкільної освіти в Костянтинограді.

1921 року, переїхавши до Харкова — тодішньої столиці України, працював продавцем у книгарні, бібліотекарем, учителем української мови у робітничому гуртку. Водночас друкувався в газетах і журналах:«Селянська правда», «Вісті», «Студент революції», «Комунарка України», «Сільськогосподарський пролетарій»,«Шляхи мистецтва» та інших, довкола яких гуртувалася літературна молодь.

У 1924—1928 роках Сенченко навчався на філологічному відділенні Харківського інституту народної освіти (так тоді називався Харківський університет).

Під час Другої світової війни перебував в евакуації в Алма-Атинській області, вчителював у селі. 1943 року його викликали до Москви й запропонували посаду відповідального секретаря журналу «Україна».

Помер І.Ю. Сенченко 9 листопада 1975 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Творчий шлях Івана Сенченка

Першими творами Івана Сенченка були вірші, оповідання «Чорноземні сили» (1922), газетні нариси та етюди. У 1924—1925 роках Сенченко надрукував низку творів, навіяних бурхливими подіями громадянської війни, намагався глибше осмислити життєвий матеріал, відомий йому достеменно.

Книжки «Петля», «Інженери», «Оповідання» (1925) завершували учнівський період творчості. Червоноградський цикл Поїздки з Харкова додому та у Красноград допомогли письменникові зібрати матеріал для «червоноградського» циклу, започаткованого 1926 року повістю для юних читачів «Паровий млин». Тоді ж з’явилися оповідання «У золотому закуті», «Історія однієї кар’єри» (1926), а згодом повісті «Подорож до Червонограда» (1927), «Червоноградські портрети» (1928), «Фесько Андибер» (1929).

Розширення горизонтів

У 1920-х роках Сенченко видав кілька збірок, найповнішою з яких була «Дубові Гряди» (1927, друге видання — 1929). Тоді ж він остаточно утвердився і як дитячий письменник. 1927 року в журналі «Червоні квіти» було надруковано повість «Безпритульні». 1929 року вийшла друком книжка нарисів Сенченка «По єврейських колоніях Криворіжжя та Херсонщини», пізніше – твір нового для нього жанру — кіноповість «Комуна».

Виробничі романи

Невдовзі побачив світ перший «виробничий» роман Сенченка — «Металісти» (1932). Сенченко показав головного героя не тільки на заводі, але й у побуті. Ще один «виробничий» роман «Напередодні», присвячений історії виникнення Луганського паровозобудівного заводу, написано 1938 року. На початку 1933 року письменник вирушив на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Результатом його враження стала книжка «Право на героїзм» (1934) про в’язнів-будівельників. 1936 року побачила світ (створена ще 1933 року) історична повість з життя Франції ХІ століття «Чорна брама», яка мала схвальні відгуки критики. Новим успіхом письменника стала повість для дітей «Руді вовки» (1936), де він гостро й цікаво розповів про наших предків-слов’ян.

Воєнні твори

У воєнні роки письменник виступав із критичними статтями: «Образ бійця», «Думи і мрії», «Про золоте яблуко», «Живий Котляревський», «Євген Гребінка», «Остап Вишня» тощо, опублікованими на шпальтах газет. У цей період він написав і деякі художні твори — невеличкі за обсягом збірки оповідань та п’єс-одноактівок «Віч-на-віч» (1941), «Вітрила нап’яті» (1943), а також оповідання «Кінчався вересень 1941 року», опубліковане 1945 року в журналі «Українська література», низку яскравих публіцистичних статей і нарисів.

Повоєнна творчість

У 1950-х роках Сенченко зробив кілька вагомих відкриттів і для себе самого, і для читача. Це стосується циклу оповідань з життя київської робітничої Солом’янки: «Рубін на Солом’янці», «На Батиєвій горі», «На калиновім мості», «Про лист з крапками», «Денис Сірко», «Син Дмитрій». У 1950—1960-х роках Сенченко багато працював над книжками для юного читача: «Мої приятелі» (1951), «Два дні з життя Женьки і Левка» (1957), «Діамантовий берег» (1962), «Дороги — близькі й далекі» (1965). 1958 року було перевидано повість «Руді вовки». Починаючи із середини 1960-х років Іван Юхимович видавав книжечки для п’яти-шестилітніх дітей. Оповідання, що з’являлися у дитячій періодиці, вийшли згодом окремими збірками: «За лісом, за пралісом золота діжа встає» (1965, друге видання — 1978), «Сім господинь» (1969). Наприкінці 1960-х у митця виник задум повісті з дореволюційного життя Червоноградщини. Упродовж 1967— 1972 років він працював над своїм вершинним твором — повістю «Савка»

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Письменники

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *