«Іван Вишенський» Франко характеристика образу

Характеристика образу Івана Вишенського з поеми Івана Франка наведена в цій статті.  Іван Вишенський — реальна історична постать, відомий нам письменник, громадський діяч, який у своїх творах боровся за православну віру, за право української нації на вибір власної віри та мови. Близько сорока років свого життя Іван Вишенський присвятив служінню Богові: він жив у монастирі на горі Афон.

«Іван Вишенський» Франко характеристика образу

Портрет та зовнішність: «Серед них дідусь похилий, змощений, сивобородий, в сіряці на голім тілі…». Але у цьому старому тілі міститься могутній дух цілеспрямованої особи, «незламної віри людини».

«Голова його могутня
На худій, жилястій шиї
Гнулася сама вдалину,
Мов на тичці той гарбуз»

Риси характеру Іван Вишенський:

  • — цілеспрямований, «незламної віри людина»;
  • — остаточний у прийнятті рішень;
  • — любов і шанобливе ставлення до Бога;
  • — прагнення перебувати на самоті;
  • — любов до рідного краю, народу (патріот);
  • — захисник православної віри;
  • — принциповість, доброта, щирість
  • — здатність на самопожертву.

Серед рис характеру Івана Вишенського — безліч чеснот.

Про його патріотизм Франко пише так: «Дай мені братів любити і для них життя віддати! Дай мені ще раз поглянуть на свій любий, рідний край!».

Герой завжди готовий прийти на допомогу: «Чи не був я їй порадник на непевнім роздоріжжі? Чи не додавав відваги її втомленим борцям?»

Він мудрий та досвідчений: «Але ти ж велів шукати правди!.. Без твоєї волі думка не пройде на ум», стійкій у вірі: «Про постійне і величне думай тут, душе моя», мужній і незламний («Покажися тут між нами, як старий борець»), аскет («Камінь тут довкола мене… — се мій дім і мій притулок, подушка і накриття»).

Іван Вишенський приймає страждання як невід’ємну й необхідну частину земного світу, необхідну для досягнення Життя Вічного по смерті. Через це він обирає аскетичне життя, усамітнення в Афонських печерах. Його метою було відстояти православну церкву від католицької експансії.

Існує версія, що усамітнитися в афонській печері реального Івана Вишенського змусило нещасливе кохання — дуже сильне, могутнє почуття. Але це не спустошило душу цього чоловіка, адже вона була сповнена іншим могутнім почуттям — любов’ю до людей та Батьківщини. Саме ці риси і стали визначальними в образі літературного героя поеми.

Коментарі:
  1. 1 год ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *