«Кар’єра Ругонів» головні герої

карьера ругонів

«Кар’єра Ругонів» образи роману Золя передають історію сім’ї протягом великого проміжку часу.

«Кар’єра Ругонів» головні герої

  •  П’єр Ругон — головний герой
  • Антуан Маккар — другий чоловік Аделаїди
  • Арістид 
  • Паскаль
  • Ежен — син П’єра Ругона, повідомляв батька в листах із Парижа про політичні новини та спрямовував його діяльність.
  • Фелісіте — намагалася таємно управляти своїм чоловіком.
  • Сільвер
  • М’єтта  
  • Аделаїда — засновниця роду Ругон-Маккарів. 
  • Маркіз де Карнаван
  • Фіна
  • Грану
  • Рудьє
  • Муре

Серед героїв твору можна визначити головні та другорядні, позитивні та негативні, збірні та символічні, вигадані та реальні, однозначні та суперечливі.

ругони

Отже, у романі багато персонажів, і на першому місці, безперечно, П’єр Ругон. Хоча автор і проти типізації, але саме в такий спосіб новий клас — буржуазія — пробивав собі шлях до влади: через злочини (навіть проти власної родини), через «організацію» власного «героїзму», через протекцію (Ежен домігся нагороди для батька), підкуп та відверту зраду.

«Нове місто» багачів-аристократів ще трималося гордо й презирливо щодо нижчих класів торговців та робітників, але вже відходило в тінь історії (маркіз де Карнаван). Завсідники «жовтої вітальні» боягузливо очікували, звідки й куди подме вітер (згадайте поведінку Арістида, молодшого сина П’єра, членів «нової мерії», які терміново всі «захворіли», самого П’єра, який очікував від сина Ежена вказівок із Парижа); вражає повстанська маса, особливо коли Сільвер називає М’єтті військові загони; серед окремо взятих образів відзначаються своїм благородством Муре — чоловік зведеної сестри П’єра Урсули, Фіна (безмежно працьовита й самовіддана), Сільвер, який мріяв робити блискучі лаковані карети, але, перейнявшись республіканськими ідеями, приєднався до повстанців. У цілому ж натовп робітників — темна, неосвічена, часто жорстока у своїх масових діях, виснажена постійною непосильною працею. Однак, незважаючи на це, й прості люди здатні на високі, романтичні почуття (Сільвер і М’єтта, Муре й Урсула, Аделаїда), готові до самопожертви, до усвідомлення своєї ролі в історичному процесі.

Символічним є образ площі Св. Митра в Плассані, що утворилася на місці колишнього цвинтаря. З одного боку це — свідчення кругообігу, життя продовжується. З іншого — мертві тягнуть за собою живих, які порушили їх спокій і поставилися до них без поваги. На цій площі у тіні дощок із лісоскладу зароджується й розвивається любов Сільвера та М’єтти; тут саме юнак і гине, пригадуючи прекрасний образ своєї коханої.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *