Казка про підсніжник

Казка про підсніжник

Коли створив Бог траву, деяке зілля і квіти, то подарував їм різні-прерізні кольори. І пишалися вони, як пишається райдуга семибарвна. Наприкінці Бог створив сніг і сказав до нього:

— А колір підшукай собі сам. Ти все на землі можеш з’їсти, то зумієш знайти собі якийсь одяг.

І пішов сніг шукати собі колір. Приходить до трави і просить:

— Травичко-земличко! Дай мені свого зеленого кольру!

Засміялась, зашелестіла трава та й каже:

— Не до лиця тобі зелена одежа, і я зелена, і листя дерев зелені, ніхто тебе й не пізнає. Краще попроси у фіалки.

Іде сніг до фіалки і просить:

— Фіалочко моя запашна! Дай мені свого кольору. А скромна фіалка засоромилася, схилила голівку та й каже:

— Нащо ж тобі така скромна одежа? На тебе й ніхто не подивиться. Іди краще до червоної рожі!

Пішов сніг до рожі і просить її:

— Рожечко моя пишна! Дай мені свого кольору. Але рожа була горда і не хотіла дати снігові свого кольору.

Тоді пішов сніг далі шукати. Ходив та просив. І ні одна квітка не захотіла поділитися з ним своїм кольором, не захотіла прикрасити його тіло. Нарешті прийшов сніг до білого підсніжника і просить його зі сльозами:

— Маленька моя квіточко! Мій білий дзвіночку! Дай мені свого кольору! Бо буде лихо мені, як стану без одежі. Буде зі мною так, як з тим вітром, що такий недобрий, бо ніхто його не бачить.

Змилосердився добрий, ласкавий підсніжник та й скромно каже:

— Та моя одежа простенька дуже. Але як тобі подобається, бери собі.

Забрав сніг колір у підсніжника і від того часу став такий білий. Але відтоді не любить він ні одної квітки. А підсніжник пестить і голубить, як рідну дитину.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *