«Київ навесні ввечері» вірш

«Київ навесні ввечері» Микола Зеров

Хоч як звели тебе гермокопіди 
І несмак архітекторів-нездар, 
І всюди прослід залишив пожар, — 
Ти все стоїш, веселий, ясновидий 

І недаремно вихваляють гіди 
Красу твою, твій найдорожчий дар 
Синіють води, зеленіє яр, 
І стелються сліпучі краєвиди. 

А вулиці твої виводить зір 
В повітря чисте. В запашний простір, 
Де ходить вітер горовий і п’яний, 

І в тихий час, як западає ніч, 
Поважно гомонять старі каштани 
І в небо зносять міріади свіч. 

9.06.1928

Майбутній поет дуже любив Київ, із задоволенням показував його живописні куточки гостям. Вважав, що оглядати місто краще навесні, «коли цвітуть каштани, і Дніпро ще не схожий на півдохле кошеня». Свій сонет, написаний 1927 р., він так і назвав: «Київ навесні ввечері». У цьому місті він закінчив відому 1-у гімназію, де одночасно з ним навчався М. Булгаков, історико-літературний факультет університету. До речі, однокласником поета в Зіньківській міській школі був Павло Губенко, котрий потім стане Остапом Вишнею.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *