«Князь Єремія Вишневецький» ― це історичний роман Івана Нечуя-Левицького, написаний у 1897 р., але пощастило його видати лише у 1932 р., вже значно пізніше після смерті видатного автора.
«Князь Єремія Вишневецький» аналіз (паспорт)
Автор – Нечуй-Левицький.
Рік видання – 1897
Літературний рід – епос
Жанр – історична повість
Тема – розповідь про події напередодні та на початку національно- визвольної війни під проводом Б.Хмельницького.
Ідея – засудження зради і відступництва, звеличення героїзму українського народу.
У романі «Князь Єремія Вишневецький» докладно йдеться про давній рід Вишневецьких, в якому добру пам’ять у народі залишив козацький ватажок Дмитро Байда-Вишневецький. Та його нащадок Єремія перекинувся в шляхетський табір, нещадно визискував українських селян.
Проблематика “Князь Єремія Вишневецький”
- зрада і патріотизм,
- честь і безчестя,
- вірність батьківським заповітам, віра,
- кохання і ненависть,
- батьки і діти.
«Князь Єремія Вишневецький» головні герої
Герої твору – Єремія Вишневецький, Максим Кривоніс, Гризельда, Тодо- зя Світайло, Б.Хмельницький, Потоцький, Вовгура, Супрун, Мехтодь Кан- дзьоба та Пархім Запалихата.
«Князь Єремія Вишневецький» сюжет
Роман «Князь Єремія Вишневецький» знайомить з XVII століттям, коли відбувалася боротьба українців проти нахабного панування над ними польської шляхти. Але автор акцентує не на самій боротьбі, а намагається осмислити причини зради князя Єремії Вишневецького, нащадка славного українця Дмитра «Байди» Вишневецького.
Отже, у центрі сюжету життя Єремії Вишневецького, його деградація, перетворення на зрадника свого народу. Починається твір з розповіді як Єремію ще дитиною віддали на навчання до єзуїтської колегії, де у ньому й виховали ненависть до всього українського. З колегії він вийшов окатоличеним і спольщеним шляхтичем, який мріє стати королем. Для початку він віддає наказ збудувати у його родових володіннях на Лубенщині справжній палац, у який він зможе привезти майбутню дружину і зібрати біля нього своє військо.
Вибір майбутньої дружини припадає на Гризельду Замойську, цим шлюбом він укріплює зв’язки з польськими магнатами і прагне підсилити свою славу. Сама ж Гризельда відчуває, що любов чоловіка не палка і пристрасна, а холодна і виважена.
Після пишного і показного весілля подружжя переїздить до новозбудованого палацу Єремії, де на українських землях починають впроваджувати для своїх селян польські закони, католицьку віру. Випадково на хрестинах, де князь був за хрещеного батька, він побачив удову Тодозю Світайлиху, в яку закохався, як дикий звір. Його почуття егоїстичні, він вимагає взаємності грубою силою, прагне задовольнити свою пристрасть. Нажаль для Тодозі, вона теж покохала князя, але залишилась вірна своїй вірі й принципам, навіть живучи як коханка у палаці князя. Однак почуття запального Єремії швидко згасають і він поринає у воєнні походи, жорстокі розправи з повсталими людьми, продовжує жадібно прагнути влади.
Ця гонитва за владою і славою закінчилась для князя зовсім не так як він чекав, насильство над народом не залишилось безкарним.
«Князь Єремія Вишневецький» історія написання
Іван Нечуй-Левицький у статті «Сьогочасне літературне прямування» (1884 р.) розповів про свій задум розкрити національну історію, створити твір про український народ у часи визвольної боротьби. Він вважав, що художні твори про історичне минуле зможуть пробудити інтерес широких верств населення до минулого свого народу.
І. Нечуй-Левицький написав свій історичний роман «Князь Єремія Вишневецький» у 1897 р. Щоб бути точним і правдиво висвітлити добу козаччини, автор ретельно опрацював твори сучасників Єремії Вишневецького — козацькі літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки, Самовидця, навіть щоденник Богуслава Машковського, слуги князя Ієремії Вишневецького. Крім того, ознайомився з науковими дослідженнями, присвяченими тій добі, Олександра Лазаревського, Миколи Костомарова,Пантелеймона Куліша.
За життя письменника цей історичний роман так і не був опублікований, хоча І. Нечуй-Левицький листувався з редакціями журналів «Київська старовина», «Діло» та ін., намагаючись надрукувати свій твір. Однак редакції відмовлялися, пояснюючи це «анахронізмами та історичні недоглядами» у тексті. Роман побачив світ аж у 1932 р. у Харкові.
