Після міжусобної боротьби синів Святослава наступником Київського престолу став Володимир, одержавши перемогу над своїм братом Ярополком.
Князювання Володимира Великого:
- приєднання племінних князівств волинян (дулібів) і білих хорватів;
- адміністративна реформа, позбавлення влади місцевої знаті, посадниками стали сини князя;
- військова реформа, заміна найманців-варягів на дружинників-слов’ян;
- релігійна реформа, спочатку спроба реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом, запровадження в Київській Русі християнства як державної релігії (988 р.);
- судова реформа, нове зведення законів усного звичаєвого права;
- боротьба з кочівниками-печенігами, створення величезної системи укріплень («змієві вали»);
- розбудова Києва, будівництво фортеці навколо центру міста (дитинець), зведення церков св. Василя та Богородиці (Десятинної), на яку витрачалася десята частина прибутків князя;
- початок карбування перших руських монет — златників і срібників;
- ведення боротьби з Польщею за червенські міста та на сході з Волзькою Булгарією;
- протидія спробам Візантії перетворити Київську Русь на залежну державу;
- укладення дипломатичних відносин з Польщею, Угорщиною, Чехією, обмін посольствами з Німеччиною;
- започаткування шлюбної дипломатії київських князів.
Значення та наслідки діяльності князя Володимира Великого:
- завершення у цілому формування Київської держави, що об’єднала усіх східних слов’ян, але не лише їх;
- утвердження сильної князівської влади, створення потужної централізованої держави;
- зміна родоплемінного поділу суспільства на територіальний;
- внаслідок прийняття християнства зрівняння Київської держави з провідними державами Європи.
