«Коли вже люди обляглися спати…» Ліна Костенко

Вірш «Коли вже люди обляглися спати…» Ліни Костенко

«Коли вже люди обляглися спати…» Ліна Костенко

Коли вже люди обляглися спати,
коли вже місяць вилузнувся з хмар,
коли спартанка Києва, не Спарти,
лиш я світила вікнами в бульвар, —
тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі,
де зіп’ялася вежа на котурн,
мені хтось душу тихо взяв за плечі —
заговорив шопенівський поктюрн.
А то були якісь магінчі пальці.
Вони німіли на якомусь «фа».
І прислухались…
І боялись фальші.
Так, як боїться і моя строфа.
Вони вертались, мучились, питали.
Вони відклали славу на колись.
Вони ту фальш роздерли, розтоптали,
і аж збіліли, так вони сплелись.
Ніхто не знав. Цього й не треба знати,
як десь ламає пальці віртуоз…
Щасливий той, хто ще не вміє грати.
Він сам собі Шопен і Берліоз.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Коли вже люди обляглися спати…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *