«Колись давно, в сумних біженських мандрах…» Ліна Костенко

Вірш «Колись давно, в сумних біженських мандрах…» Ліни Костенко розповідає про дитинство поетеси.

У навіяному спогадом про власне дитинство вірші є цікава метафора: «хатки в солом’яних скафандрах». Але в тому й полягає один із парадоксів динамічного ХХ століття, що в пам’яті однієї людини є і хата під стріхою, і космічний корабель. Поетична метафора об’єднала прикмети стрімкого часу. В одній деталі відбився колорит доби.

«Колись давно, в сумних біженських мандрах…» Ліна Костенко

Колись давно, в сумних біженських мандрах,
коли дитям я ледве вже брела,
старі хатки в солом’яних скафандрах
стояли в чорних кратерах села.
Дроти бриніли арфою Ерделі.
Гострила вухо темрява у шклі.
Як тяжко стукать у чужі оселі,
бездомним бувши на своїй землі!
Чужі оселі… Темний отвір хати.
Ласкавий блиск жіночої коси.
А потім довго будуть затихати
десь на печі дитячі голоси.
Уже сидиш зі жменькою насіння.
Уже привітно блима каганець.
Уже в такому запашному сіні
в твій сон запрігся коник-стрибунець!
І ніч глуха. І пес надворі виє.
І світ кривавий, матінко свята!
Чужа бабуся ковдрою укриє,
своє розкаже, ваше розпита.
І ні копійки ж, бо не візьме зроду,
бо що ви, люди, на чужій біді?!.
А може, то в душі свого народу
я прихилила голову тоді?

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Колись давно, в сумних біженських мандрах…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *