Персонажі “Конотопська відьма” доповнюють один одного, допомагаючи читачеві зрозуміти життя, відносини та основні моральні орієнтири українського суспільства того часу.
“Конотопська відьма” Квітка-Основ’яненко головні герої
- Микита Уласович Забрьоха — сотник конотопський;
- Олена Йосипівна — хорунжівна;
- Прокіп Ригорович Пістряк — сотенний конотопський писар, розумний, хитрий;
- Явдоха Зубиха — «конотопська відьма»;
- Халявський Дем’ян Омелянович — судденко, коханий Олени;
- Солоха — дружина Забрьохи.
“Конотопська відьма” характеристика героїв
Микита Уласович Забрьоха – головний герой, навколо якого розгортається сюжет. Він сотник, але й зарозумілий ледащо за своєю суттю. Автор спеціально добирає зневажливо-просторічні майже образливі слова, описуючи його: «…Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки. …Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана». Забрьоха дурний та недалекий, в усьому радиться та покладається на свого писаря: «…Він без нього ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»
Писар Пістряк – хитрий, підступний писар, що нібито товаришує із Забрьохою, але мітить на його місце, не гребуючи навіть ганебними прийомами: «Зробив з паном сотником, що йому треба було і чого йому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухав предпісанія начальства, не йшов у Чернігов, … а поки … начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів… “Певно, його замінять, а сотником поставлять… вже ж нікого більше, як мене…Спасибі, що мій дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо”»)
Дем’ян Халявський — теж не простий козак, а судденко. Спочатку він видається трохи кращим за Забрьоху: і письменний, і Пістряка відразу ж розкусив, «та в потилицю і вигнав його з хати, і змінив його з писарства», але згодом дуже швидко «щось процвиндрив, і його з сотнества змінили»
Явдоха Зубиха, що представляє у творі нечисту силу. Поява подібної героїні підкреслює комічність ситуації, допомагає яскравіше висвітлити якості характеру сотника, писаря та інших.
