«Конотопська відьма» переказ

конотопська відьма квітка-основяненко

«Конотопська відьма» про що розповідається ви можете зрозуміти прочитавши стислий переказ повісті Квітки-Основ’яненка.

 «Конотопська відьма» переказ

І

Сумний і невеселий сидів конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Він походив із чесного і важного роду. Поховав батька, схаменувся – а йому вже 25 років. Ще при батькові просив одружити його, але старий не хотів, бо був дуже скупий.

Микита вирішив слати сватів до багатої та гарної хорунжівни Олени, що жила на хуторі Безверхому. Вона батьків не мала, лише брата, який збирався у ченці.

Приїхав сотник, привітався з братом, сказав, що приїхав купити брагу для волів. Хорунженко відповів, що потрібно чекати сестру. Сотник погодився. Нарешті з’явилася  хазяйка. Пан розгубився і не міг нічого сказати. Олена зрозуміла, чого йому треба, тому сказала, щоб ішов вечеряти, а вранці порадяться.

Прокинулися вранці. До сніданку наймичка винесла на стіл печеного гарбуза. Забрьоха вибіг з хати, а на шиї у коня на  мотузці теж гарбуз причеплено.

Приїхав сотник додому і одразу ліг спати.

ІІ

Смутний і невеселий сидів у світлиці сотник. Тут до нього прийшов Прокіп Ригорович Пістряк, писар та приятель. Віддав рапорт про кількість козаків його сотні. Писар був «вченою» людиною – 12 років вчився у дяка. Писар сказав, що чернігівський полковник надіслав «повелініє» збиратися в похід до Чернігова. Він запропонував сотнику перерахувати козаків, але той довірив це зробити Пістряку, бо сам міг рахувати лише до 30-ти. Писар кілька разів лічив козаків, робив зарубки на хворостині, але у нього не вистачало одного козака, тому що хворостину переломив саме на зарубці. Пан зрозумів у чому річ і виставив Ригоровича на глум перед сотнею. Той дуже образився і вирішив будь-що помститися сотникові.

ІІІ

Знову сидів смутний та невеселий сотник у хаті після огляду козацької сотні. Аж ось зайшов писар. Пообідали, стали говорити про те, чому дощів немає. Писар поясний, що винні у цьому відьми і їх треба викореняти. Вирішили топити їх. А також послати Ілька до начальства із рапортом про те, що козаки не можуть іти в похід, бо будуть відьом топити.

Пістряк пішов від пана у гарному настрої, бо пошив того у дурні, домігся, щоб він не виконав наказ, а натомість ловив відьом. Писар сподівався позбутися Забрьохи і зайняти його місце.

ІV

Вранці у містечку Конотопі коїлось щось незвичайне. Крик, галас, гомін. Але раптом народ кудись зник.

Посеред ставу було убито чотири палі, у кожній дірка і туди всунута мотузка.

Усі люди вийшли до ставка подивитися на це видовище. Надзвичайні події розгорталися коло млинка. Тридцять козаків зв’язали мотузками аж сім баб.

Перша – Пріська Чирячка, звела на той світ аж 3 мужиків, лікувала людей від хвороб. Одного разу замість приворотного зілля дала писарю проносне. З того часу він став на неї «гонитель».

Друга – Химка Рябокобилиха, котра могла відгадати, хто що вкрав. Колись вона сказала, що Пістряк у сусіда вкрав бджоли. Він був на неї злий.

Третя – Явдоха Зубиха, дуже стара, але коли заходить сонце вона молодіє.

Четверта – Пазька Псючиха, усе нишком чаклувала. Куди махала рукою, туди й хмари йшли.

П’ята – Домаха Карлючківна. Була негарною, заміж не вийшла, тому стала чаклувати та капості людям робити.

Шоста – Векла, старого Штирі невістка, а сьома – Устя Жалобиха. Подивимося ж, що там діється.

V

До ставка підійшов смутний і невеселий пан сотник. Привітався з народом. Люди йому дякували за те, що турбується про них.

Писар наказав козацтву відчепити Веклу Штириху і плюснути її у воду. З води вона не  знирнула, а отже, і не була відьмою. Витягли з води, стали відкачувати.

Притягли Устю, з нею те саме сталося. Вона завинила писарю тим, що коли він посватався до її дочки, піднесла йому гарбуза.

Полоскали у воді Домаху, після неї тільки забулькало: теж не відьма. І Пріську, і Химку, і Пазьку. Котру втопили, а котру відволали.

Наостанку взялися за  Явдоху. А вона не порина, як риба поверх води лежить, і бовтається зв’язаними руками та ногами. Зав’язали камінь на шию – знову плаває. Писар наказав покласти її  на лаву а хлопці щоб взяли різки та били її. А Явдосі байдуже, глузує з усіх.

Аж тут з’явився Демко Швандюра. Повів рукою по народу навпроти сонця, знімаючи з людей мару. Тоді всі побачили, що замість Явдохи лежить колода, зв’язана мотузками, її б’ють, а коло колоди лежить Явдоха та регоче. Схопили Явдоху та дали добре хльосту, щоб дощі вернула. Та пообіцяла.

Пан наказав припинити розправу і пішов обідати. Писар подумав, що Явдоха може йому допомогти стати паном.
VI

Сумна та невесела ходила по хаті Явдоха.  Прийшов до неї писар, приніс гостинців і став просити, щоб вона пошила в дурні Микиту, а його зробила сотником.

Хитра Явдоха ніби погодилася. Незабаром прийшов сотник, кинувся їй в ноги, щоб та приворожила до нього хорунжівну. Явдоха зажадала за це вигнати з Конотопа Швандюру, і віддати його майно писарю. Микита на все погодився. Явдоха наказала йти додому та чекати звістки від Олени, щоб слав старостів.

Заспокоєний пан пішов додому.

VII

Біля хати смутна та невесела сиділа панночка Йосиповна Олена. Несподівано перед нею з’явилася бабуся, наказала збудити брата та вислухати її. Вона сказала, що знає , що дівчина сумує за коханим, який пішов у похід з козаками. Але вона може зробити так, щоб увечері її коханий, Дем’ян Халявський з’явився.

З пшеничного борошна та котячого мозку бабуся спекла коржика і наказала Олені з’їсти. Побачимо опісля, що там було…

VIII

Смутний та невеселий стояв біля шинку пан сотник.

Писар повідомив, що треба збиратися і йти з сотнею до Чернігова. Але сотник відмовився і звелів усім козакам йти по домівках.

Аж раптом сотник піднявся під небеса і полетів. Прилетів до Безверхого хутора і гепнувся під двері, де чаклувала Явдоха. Явдоха сказала, щоб допоміг їй чаклувати.

Чари відьми зробили так, що Олена зреклася уві сні нареченого і просила віддати її за сотника. Явдоха посадила пана у ступу і незабаром вони дісталися Конотопа. Сотник упав на ліжко та й заснув.

IX

Смутна та невесела прокинулася Олена. Сама не могла зрозуміти, що з нею коїться.

Аж раптом з’явилася відьма, дала їй капшучок і наказала повісити на шию. Олена повеселішала і почала благати віддати її за сотника.

Явдоха порадила послати брата до пана, щоб той слав сватів швидше. Брат вирушив до Конотопа.

Панночка почала готуватися до сватання.

X

Смутний і невеселий сидів пан судденко Дем’ян Омелянович Халявський, тому що йому сказали, що Олену вже посватано.

Аж тут до хати зайшла бабуся. Спитала, чому ніхто не готується до весілля. Запевнила його, що Олена буде дружиною йому.

Він подякував. Зубиха ж наостанок порадила готуватися до весілля.

XI

Дуже неохоче збиралася до церкви Олена. Зі старшою дружкою пішла до церкви у село.

А ось що зробила Явдоха: знайшла бідну дівку Солоху (40 років, крива, сліпа на одне око, волосся повилазило, шия у чиряках, зуби не всі), прибрала її, привела до церкви, наказала чекати нареченого.

Коли зайшли до церкви, то Олена там побачила Дем’яна. Вона пролізла крізь натовп та сказала: «Бери мене!..»

Пан судденко взяв панночку за руку, повів до попа, і той їх обвінчав.

XII

Смутний та невеселий ходив по хаті пан сотник. Він гарно одягнувся, чистенько виголився, підстриг чуба, збудив пана писаря, якого  закликав у старші бояри.

Хотіли вони відчинити двері, та не знайшли їх. Аж ось рипнули двері – увійшла Явдоха. Сказала, що  на рундуку стоятиме дівчина, щоб він брав її та вів до вінця. Що тітка Халявського наслала на Олену мару, і вона тепер сліпа та крива.

Прийшли до церкви, пана Халявського вже не було, стояла лише Солоха. Сотник підійшов до неї, повів до церкви. Їх швидко обвінчали, поїхали молоді на хутір. А писар тільки регочеться.

XIII

З’явившись на хуторі, пан побачив, що Олена вийшла заміж за Дем’яна, а біля нього стоїть Солоха. На весіллі у Олени  сиділа і Явдоха, замість матері.

Поїхав сотник  зі своєю молодою додому. Сіли за стіл. На другий день зібралися люди – пана дарувати. Аж раптом прибув козак із Чернігова із листом від полковника. Там написано, що Забрьоху зняти з сотничества, тому що замість того, щоб йти із сотнею до Чернігова, купав у ставку відьом. Сотником призначили Дем’яна Халявського. Люди розійшлися, залишився лише Микита з Солохою. Ось так справив  весілля.

XIV

Прийшов до Забрьохи писар та став розповідати, як ходив до нового сотника, а  той його прогнав. Говорив, що все це їм поробила Явдоха. Їх знову поєднала біда. Вони вирішили своє горе залити горілкою. Минулося їхнє панство.

Закінченіє

Пан сотник Халявський був при владі недовго. З жінкою жив не в ладу. Через молодого писаря побив жінку, обрізав коси та водив по вулиці. Писаря прогнав. Тек сталося тому, що побралися вони через Явдоху.

Пан Забрьоху покарано, що загубив невинних жінок. Писар почав багато пити.

Зубисі дісталося найбільше. Поки Дем’ян був сотником вона жила добре, коли його зняли, то всі від неї одвернулися. Вона зачахла і вмерла. Її зарили в землю, прибивши осиновим кілком.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *