Коцюбинський «Маленький грішник» аналіз

Коцюбинський «Маленький грішник» аналіз твору

В оповіданні “Маленький грішник” (1893) змальовано життя знедолених дітей міста. Також в цьому оповіданні яскраво виявилась одна з особливостей стилю письменника. Він знаходить вдалі, життєво правдиві деталі для психологічної характеристики героїв.

У творі “Маленький грішник” образи дітей розкриваються як конкретні людські характери, зокрема “образ Дмитрика уже трохи складніший, більш живий і суперечливий. Це вже не ідеалізований герой, як Харитя та Василько, а повнокровний реалістичний образ”. Наділений, як і попередні персонажі дитячих оповідань М. Коцюбинського, добротою, чуйністю та любов’ю до матері, яка змушена тяжко працювати, восьмирічний Дмитрик однак не позбавлений дитячої непостійності, наївності, неслухняності.

Закоханий у природу, М. Коцюбинський наділяє любов’ю до краси навколишнього світу і своїх маленьких персонажів, у чому ми вже переконались, проаналізувавши образи Хариті і Василька. Дмитрик не є виключенням. Він щиро захоплюється красою природи, гарною погодою, під впливом якої забуває про сімейні незгоди, наказ матері не залишати хату: “Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що – слаба не слаба – увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам’яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти дома, він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі черевики, винесли його на вулицю”.

Як бачимо, у душі дитини борються два протилежні почуття: жаль до матері протистоїть притаманному всім дітям бажанню гратися та радіти життю. Тому, “незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима, весело підстрибував по людних вулицях”.

Описана через світосприйняття Дмитрика, природа у творі допомагає глибше розкрити характер хлопчика, його енергійну, тонку і вразливу натуру: “Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне; струмочки жебоніли щось межи собою, по снігу плигали жовтобрюшки та снігурі. Весело!… Дмитрик з радісним серцем трюхав по льоду, затискаючи в жмені гроші на хліб”.

Варто також відмітити, що в цьому творі порушені проблеми виховання. Мати восьмирічного Дмитрика змушена щодня тяжко працювати, щоб прогодувати себе і дитину, виснажена фізично, емоційно і духовно, вона не має можливості гідно виховувати сина. Це і призводить до того, що дитина багато часу знаходиться без контролю, під стороннім впливом однолітків, старших товаришів, що не завжди позитивно впливає на формування її характеру.

Як відомо, діти молодшого шкільного віку (саме такого віку головний герой твору, хоча не має змоги навчатись у школі) легко піддаються навіюванню, наслідують не лише хороші, а й погані вчинки. Особливого значення для дитини набуває авторитет старшого і сильнішого за нього товариша. Такою людиною є для Дмитрика Гаврилко: “О, той Гаврилко розумний і сильний, страх який сильний!…” [5, 17]. Маючи енергійну, діяльну натуру, Дмитрик у всьому наслідує Гаврилка, не замислюючись над доцільністю своїх дій, а переживаючи лише за оцінку їх товаришами. Головне для хлопчика – не осоромитись перед старшим за нього Гаврилком, а, навпаки, отримати схвалення: “Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму, аж очі слізьми забігли. Однак він не кинув цигарки, боячись глузування Гаврилкового”.

Під впливом Гаврилка Дмитрик робить негативні вчинки: порушує накази матері, обманює перехожих, простягає руку за милостинею, бере участь у викраденні торби у старця, не ночує вдома. Але хлопчика не вважаємо аморальною дитиною, адже у товаристві вуличних бешкетників він все ж таки не відчуває себе комфортно, “чує дитячим серцем, що так погано чинити, як вони чинять”, “йому чогось мулько на серці”, “кортить додому, до матері”.

Правдиві та влучні деталі розкривають глибину почуттів і переживань головного героя, оживлюють образ хлопчика. “Маленький грішник” Дмитрик постає перед нами не як злочинець, а як нерозумна наївна дитина, яка, вихована вулицею, не вміє ще стримувати свої почуття і пориви.

Велику травму у душі Дмитрика залишила смерть матері, єдиної близької йому людини. Переживання хлопчика в епізоді отримання ним страшної звістки найповніше розкривають його вразливу і ніжну натуру: “Матінко моя!… – кричить він. – Матінко!… – Сльози течуть йому по обличчю, серце маленьке рветься з болю, а Дмитрик біжить все далі і нічого не бачить перед собою. Він давно вже загубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі, поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу, а він усе біжить далі та голосить…”. Перебуваючи у такому емоційному стані, хлопчик потрапляє під кінські копита.

Маючи добре і щире серце, письменник наділяє добротою і своїх маленьких героїв. Так, “маленький грішник” Дмитрик є насправді чуйним і добрим хлопчиком. Позбавлений у лікарні негативного впливу вулиці, він самостійно аналізує і засуджує власну поведінку, не перекладаючи цілком провину на Гаврилка, вирішує надалі чесно заробляти на життя.

Таким чином, у творі “Маленький грішник” М. Коцюбинський виразніше і глибше розкриває світ дитячої душі, характер героя життєвий і багатогранний.

Оповідання проникнуте гуманістичним пафосом, вірою в маленьку людину.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Укр. літ.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *