“Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” аналіз – рік написання, тема, ідея, художні засоби, вид лірики, жанр. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” аналіз вірша (паспорт)
Автор – Василь Стус
Рік написання – 26 січня 1972
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: ліричний вірш ( декларація митця)
Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда!
Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і перешкод , але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
Віршовий розмір: ямб
Провідний мотив – незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.
Образи з поезії “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе”: душа, щастя, біда, шлях.
В. Стус використовує образи-символи: небо як символ духовних устремлінь людини, щовб (вершина гори) символізує височінь духовних прагнень ліричного героя.
“Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” художні засоби
- Епітети: буремний лет; високий вогонь; людські сліди; смертні хлані;людські дерзання; чорна порожнеча; шлях правдивий;
- Метафори: душа запрагла неба; душа держить путь на стовп;
- Риторичні звертання: я йду до тебе, добро і правдо віку;
- Гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір;
- Алітерація звуків Р, С, Щ
“Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” вірш (читати)
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
добро і правдо віку. Через сто
зневір. Моя душа, запрагла неба,
в буремнім леті держить путь на стовп
високого вогню, що осіянний
одним твоїм бажанням. Аж туди,
де не лягали ще людські сліди,
з щовба на щовб, аж поза смертні грані
людських дерзань, за чорну порожнечу,
де вже нема ні щастя, ні біди.
І врочить порив: не спиняйся, йди,
То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.
В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу — це шлях добра і правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».
Поезію можна вважати своєрідною поетичною декларацією митця, в основі якої лежать духовність і гуманізм, екзистенціалізм та стоїцизм.
